Двокрапку треба поставити перед однорідними членами, а після них – тире в усіх реченнях (розділові знаки пропущено), ОКРІМ *

Цікаві дівчата вибігали з-за хат і дворів у святкових спідницях і намисті старі діди баби і чоловіки всі поспішали назустріч визволителям.
Тисячі найрізноманітніших засобів переправи баркасів човнів-душогубок плотів бочок дощатих воріт і всього за що тільки можна вхопитись людина щоб не потонути все рушило на людських плечах через зарості до Дніпра.
Материне шлюбне вбрання біла сорочка вишита великими чорними квітками вишнева шовкова спідниця теж у квітку і веселе намисто з коралів і розмаїтої стрічки все так хороше пахло домом і давниною безтурботного дитинства.
Все змішалось в одну мить і злилось докупи і земля і море скрізь було чути гук шум гам свист.

Прийшла весна у рідний край, та принесла із собою легкий, м'який вітерець. На деревах почали з'являтися листочки. Сніг почав танути, на пагорбі вже пробивалися квіточки. Он видно зайця, який, пробігши, прим'яв травичку. Пташки, з різнокольоровим пір’ям оселилися на верзівці мого солом'яного даху. На подвір’ї мурликали кошенята, і терлися об лавку. З-за хвіртки виглядала корова, яка тільки-но встала з м'якого сногу сіна. Курочки дзьобали черв'яків, що повиповзали зі своїх схованок! Весна прийшла!

Самий зворушливий образ, відомий як у релігії, так у Літературі й мистецтві — образ матері, що заколисує рідне дитя. Ця картина наповнює глядача відчуттям затишку, захищеності й комфорту. Адже саме мама ще до народження піклується про дитину, тільки поруч із нею дитя перебуває в абсолютній безпеці. Тарас Григорович Шевченко писав — «Нічого кращого ні, як мати молода зі своїм дитятком малим».Вся та турбота, любов, ніжність і щира, нічим не обґрунтована прихильність, що випробовує матір до своєї дитини знайшли своє відбиття в чистих безневинні колискові. Все своє бажання бачити рідне дитя здорова, гарна, щаслива, розумним і успішним мати вкладає в невигадливі рядки, які часом досить фальшиво, без музики наспівує в сутінку рідному чаду, у ритм погойдуючи колискуКолискова пісня повинна заспокоїти дитя, тому в немудрому тексті прослизають самі м’які, ніжні речі й створення, знайомі нам усім з дитинства: мурчащий кошеня, пухнатий кролик, тиха лисичка з м’якими лапками, що гурчать голуби й маленькі ластівки; подушка, набита легким повітряним пухом і мамині руки. Ця пісенька з народження прищеплює нам любов до комфорту, учить нас тому, що таке щастяЩоб викорінити з дитини примхливість, норовливість і впертість у колискову вводять негативних персонажів — підлу хитру лисицю, страшного сірого вовка або Бабая. Така колискова вчить нас страху, адже безстрашність не завжди є чеснота, порию воно є гіршим з пороківИ хоча колискові здебільшого небагатослівні, вони несуть у собі куди більше змісту, чим інші пісні. Саме з колискових починається формування немовляти, як людини, окремої особистості. Відомо, що діти в малому віці, як губка усмоктують ту інформацію, що пропонує їм навколишній світКолискова — перший урок, що одержує дитина у своєму житті. І тільки мама може проспівати колискову такий, який вона повинна бути — наповненої теплом і турботою, любов’ю й прихильністю. Ні батько, ні сестра, ні бабуся не можуть випробовувати до дитини того пещення, що дарує своєму чаду мати. А виростаючи, ми так часто в моменти суму хочемо знову почути мамину пісню, і відчути маминої теплої руки. Мамині колискові призначені лише для одного слухача — для її дитини, і тільки мати може бути виконавцем такий немудрої, але такої важливої пісенькиНапишіть у відповіді тут