Дж…р…ло било з-під камі(н,нн)я. Тут дал…ня частина скелі не закривалась землею та зелом. Здавалося неначе якась вел…чезна сила виперла із землі страше(у кам'яну велич, поставивши її так що горішня частина вистромлююч…сь наперед нависала.
Камі(н,нн)я, товсте й тонке, л…жало шарами, мовби складене людс…кими руками. (На)вскоси проти з…млі вганяючис… у скелю воно йшло (в)низ і здавалося доходило аж до осередку землі. В одному місці скеля ро…коловшись згори аж до низу поставила те камі(н,нн)я сторч. І все те, важко і грізно нависаючи, здавалося, грюкне додолу і ро…давить того необачного що насмілит…ся тут бути. А воно так нависало тут сторі(ч,ч)я...
(Із)під того вел…чезного камі(н,нн)я десь узялася вода, витікаючи чистою та холодною течією. Трохи одступивши від скелі, поч…нався гайок, і верхові(т,тт)я найвищих дерев було далеко нижче від скелі.
Наші предки вважали, що земля жива, бо "тільки живе може живому життя дати". А земля давала життя і житу, і пшениці, і усякій пашниці. "Земля наша мати, всіх годує", "Земля дає все і забирає все", - стверджують прислів'я. "Земля - мати", а "Сонце - батько, Місяць - вітчим".
Ці народні афоризми відображають взаємини людини з природою від найдавніших часів.
Слово "земля" в українській культурі уособлює кілька значень, і така ж неоднорідна символічна знаковість цього образу: астральний і космічний символ, образ матері-годувальниці і образ землі - Вітчизни.
Земля-мати - дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. Образ землі-матері ввійшов поетичним символом до фольклору українського та інших слов'янських народів /Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. - С. 28/.
Для українців земля завжди була засобом існування, годувальницею, більше того, вона - "це й материнське лоно, в якому формується не лише фізичний, а й духовний генотип людини". Крім того, духовний генотип суспільства і культур, націй і вселюдства. Україну /етнос, мову, націю, державу, культуру, ментальність/ не можна зрозуміти поза рідною їм землею-природою.