Е Добери світлину
твій портрет.
бличчя (яке?)
Лоб (який?)
Брови (які?)
Очі (які?)
Hic (який?)
Рот (який?)
лосся (яке?)
Склади і запиши невеликий текст «Мій портрет». Прочитай
його у класі.
7​

Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе. Водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина. Але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення. І, більшою мірою, саме це значення впливає на дії і вчинки, а іноді, і на хід самого життя. У моєму розумінні, бути людиною - це значить виховати в собі високі моральні якості. Простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кожного суспільства завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. Десять заповідей Христових - це теж мораль, мораль гуманна. Але на світі було стільки антигуманних устроїв, що це наводить жах. Але я переконуюсь в тому, що у кожної людини є своя мораль. І саме від неї залежить, якою буде людина. Мені в світі поталанило на гарних людей. І мої вихователі в дитячому садку, і мої учителі, і, перш за все, мої батьки - це люди, з яких я беру приклад. Усі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. Але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої літери. Безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. Але кожний може стати людиною, яку поважають. Я гадаю, що справжня людина - це хороший друг, здатний прийти на до визволити з біди і не заздрити щастю інших людей. Це хороший син чи донька, здатні забезпечити своїм батькам спокійну старість. Хороша людина створить хорошу сім’ю і буде прикладом для своїх дітей. І, безумовно, такі шкідливі звички, як алкоголь і наркоманія, ніколи не уживаються з поняттям хорошої людини. А я вважаю, що бути людиною - це значить бути хорошою людиною. Не можна брати приклад із тих, хто добре ставиться тільки до своєї сім’ї, тільки до своїх друзів, але зневажає інших людей. Людина за будь-яких обставин має залишатися людиною: і у ставленні до інших людей (сусідів, співробітників, просто перехожих), і у ставленні до природи, і у ставленні до свого міста, своєї держави, свого народу. Я шаную людей щирих, у яких і помисли, і вчинки викликають повагу. Але в житті буває навпаки: на роботі - передовий виробничник, а вдома - деспот, який тероризує всю сім’ю; у школі - сумлінний учень, а вдома - ледар, який ложки за собою не помиє. А ще однією рисою, яку я не вибачаю людям, є зрада. Ця риса і у великому, і у малому мені огидна. Зрада несумісна з поняттям «бути людиною». Я повсякчас намагаюсь стежити за тим, щоб не довелося соромитись своїх помислів і своїх вчинків. Мене надихає вислів А. П. Чехова: «У людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і помисли…»

«Усі блага і радощі життя створюються працею і тільки працею. Праця – корінь моральності». Ця «норма моральності» відображає погляди В.О.Сухомлинського на значення праці у моральному вихованні дітей. Адже основним засобом формування в дитини звички віддячувати людям добром за добро педагог вважав залучення її до суспільно корисної праці. Працю у моральному вихованні дитини педагог розумів насамперед як матеріальне втілення добрих почуттів: «Праця не тільки там, де людина сіє хліб або саджає дерево. Найбільш тонка, найбільш складна праця, коли людина приходить до людини, бачить у її очах, читає між «рядків» її поклик по до Ця праця є вищою мірою людського духу». Василь Олександрович на власному досвіді переконався: моральне виховання працею дає найбільший ефект, коли праця «одухотворяється», або «олюднюється». Він умів віртуозно поєднувати гру з корисною діяльністю. Ось один з прикладів, наведених Василем Олександровичем: «Коли мої діти вперше йшли шкільною ділянкою, я звернув їхню увагу на маленький дубок, що невідомо як виріс біля самої стежки…- «Подивіться, діти, на гіллястий, кучерявий дуб, що росте біля дороги, - сказав я.- Цей дубок теж став би таким міцним деревом, та йому не пощастило. Бачите, хтось уже наступив ногою на ніжну гілочку, але вона все-таки випросталася. Дубочок можна врятувати». І малюки побачили те , повз що проходили байдуже….- «Як же його врятувати?»- запитали діти, звернувш до мене тривожний , благальний погляд. Дубок для них уже не один з тисячі дубків, які можуть з’явитися під сонцем, а їхній єдиний у світі дубок.Приносимо лопату, викопуємо велику брилу землі, переносимо ніжну стеблину з коренем і землею. Викопуємо яму в тихому, затишному куточку…- і ось наш дубок у безпеці. Діти йдуть додому, несучи в серці дороге, єдине почуття. Прийшовши наступного дня, одразу ж біжать до свого дубка». Вирішальне значення у моральному вихованні, зазначав педагог, має не те, скільки,наприклад, дерев посадила дитина, а те, чим стало для неї хоча б одне єдине деревце, як воно увійшло в її серце. Добрий вчинок, корисна праця мають залишати хвилюючий слід у душі малюка, викликати шляхетні почуття. Моральна вихованість людини починається з бажання робити добро, а такі моральні риси як людяність, доброзичливість, вдячність, почуття обов’язку народжуються в турботі, хвилюванні про інших, в діяльності на користь людей, що навколо.
Отже, залучення дитини до суспільної праці – найважливіший етап у моральному вихованні та вихованні взагалі.