Леся Українка (справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач) — геніальна українська поетеса, яку називають дочкою Прометея за її художнє слово, сповнене волелюбності й оптимізму, за силу духу і романтичність її непересічної особистості. Народилася вона 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинськомув інтелігентній сім'ї. Дитячі роки Лесі минули на Волині— в Луцьку та селі Колодяжному Ковельського повіту, куди переїхала сім'я Косачів. У родині спілкувалися українською мовою, шанували народні звичаї, читали українські книжки, а також видання російською, англійською, французькою, італійською та іншими іноземними мовами. Діти (а їх було шестеро) змалку ходили в національному одязі, співали народних пісень, гралися разом із сільськими ровесниками.
У дитинстві Леся найбільше товаришувала з братом Михайлом, який на півтора роки був старший за неї. Мишко рано відчув потяг до книг і навчив чотирирічну сестричку читати разом з ним.
Часто доводится чути: "навіщо ті вірші? кому здалася ваша поезія?
будь-яку думку чудово можна висловити прозою ше, і зрозуміліше.
ніж витрачати на оті поезії час, краще в комп'ютерну гру пограти!
і швидкість реакції потренуєш, і задоволення отримаєш! "
та невже авторові цих слів не доводилося переживати від поетичних рядків потрясіння? невже він ніколи не брав на самоті збірочку віршів і вдумливо не прочитав дві-три поезії? невже отримане від їх читання задоволення можна порівняти з хай і цікавою, але такою бездушною грою?
поезія- звучання душі, адже душа не буває німою! поезія пробуджує смуток і радість, заспокоює або викликає або викликає біль. вплив поезії на людину неможливо передати словами. вона -- віддзеркалення розмаїтого духовного світу.
знаєте давньогрецьку легенду про гору парнас? на ній щовесни водили танки сестри аполона. це -- музи, прекрасні юні богині. кожна з них була покровителькою котрогось виду мистецтва. музи співали, аполлон же перебирав струни своєї золотої кіфари.
звичайно, кожен чув вислів "зійти на парнас". це означає --дорівнятися талантом до муз та аполлона.
якось музи співали так гарно, що вся природа застигла від зачарування, а гора гелікон почала швидко рости й доросла до неба. тоді олімпійські боги наказали крилатому коневі пегасу повернути гору на місце. кінь ударивкопитом й утоптав гору в землю. на місці удари забило джерело. його чудодійна вода надавала поетам натхнення й наснаги.
може, комусь із вас відомий смак води цього джерела. може , хтось пробує віршувати? це чудово. проте не забувайте, що навчатися римувати -- що не значить стати поетом. тому не поспішайте кожен свтворений вами рядок читати товарищами або надсилати до редакції. поети пишут не заради слави, а для душі!
Объяснение:
Леся Українка (справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач) — геніальна українська поетеса, яку називають дочкою Прометея за її художнє слово, сповнене волелюбності й оптимізму, за силу духу і романтичність її непересічної особистості. Народилася вона 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинськомув інтелігентній сім'ї. Дитячі роки Лесі минули на Волині— в Луцьку та селі Колодяжному Ковельського повіту, куди переїхала сім'я Косачів. У родині спілкувалися українською мовою, шанували народні звичаї, читали українські книжки, а також видання російською, англійською, французькою, італійською та іншими іноземними мовами. Діти (а їх було шестеро) змалку ходили в національному одязі, співали народних пісень, гралися разом із сільськими ровесниками.
У дитинстві Леся найбільше товаришувала з братом Михайлом, який на півтора роки був старший за неї. Мишко рано відчув потяг до книг і навчив чотирирічну сестричку читати разом з ним.
Часто доводится чути: "навіщо ті вірші? кому здалася ваша поезія?
будь-яку думку чудово можна висловити прозою ше, і зрозуміліше.
ніж витрачати на оті поезії час, краще в комп'ютерну гру пограти!
і швидкість реакції потренуєш, і задоволення отримаєш! "
та невже авторові цих слів не доводилося переживати від поетичних рядків потрясіння? невже він ніколи не брав на самоті збірочку віршів і вдумливо не прочитав дві-три поезії? невже отримане від їх читання задоволення можна порівняти з хай і цікавою, але такою бездушною грою?
поезія- звучання душі, адже душа не буває німою! поезія пробуджує смуток і радість, заспокоює або викликає або викликає біль. вплив поезії на людину неможливо передати словами. вона -- віддзеркалення розмаїтого духовного світу.
знаєте давньогрецьку легенду про гору парнас? на ній щовесни водили танки сестри аполона. це -- музи, прекрасні юні богині. кожна з них була покровителькою котрогось виду мистецтва. музи співали, аполлон же перебирав струни своєї золотої кіфари.
звичайно, кожен чув вислів "зійти на парнас". це означає --дорівнятися талантом до муз та аполлона.
якось музи співали так гарно, що вся природа застигла від зачарування, а гора гелікон почала швидко рости й доросла до неба. тоді олімпійські боги наказали крилатому коневі пегасу повернути гору на місце. кінь ударивкопитом й утоптав гору в землю. на місці удари забило джерело. його чудодійна вода надавала поетам натхнення й наснаги.
може, комусь із вас відомий смак води цього джерела. може , хтось пробує віршувати? це чудово. проте не забувайте, що навчатися римувати -- що не значить стати поетом. тому не поспішайте кожен свтворений вами рядок читати товарищами або надсилати до редакції. поети пишут не заради слави, а для душі!