Не гони коня кнутом, а гони вівсом не вір словам , а вір ділам семеро одного не ждуть хто питає, той не блудить не зазнавши гіркого, що ти знаєш про солодке? чули дзвін та не узнали, де він не знав, не знав та й забув моя хата скраю, я нічого не знаю якщо на своєму язиці не втримаєш, то на чужий не сподівайся горе тому жить, хто життям не дорожить:)
Як овечка: не мовить ні словечка.Не так то він діє, як тим словом сіє.Кого не б'є слово, тому й палиця не За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.Впік мене тим словом, не треба й вогню.Дурний язик — голові не приятель.Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.Не кидай слова на вітер.Слово — не полова, язик — не помело.Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
Катерина Василівна Білокур — народна художниця України, геніальна особистість, одна з визначних постатей ХХ ст. — народилася 7 грудня 1900 року в селі Богданівка.Не отримавши навіть початкової освіти, вона вчилася сама: оволоділа грамотою, багато читала. Доля не послала Катерині ні мистецьких шкіл, ні мистецьких наставників. За її висловом, «тягла свій віз пізнання основ мистецтва самотужки».
Саме такими садами милувалася художниця Катерина Білокур.Вона з раннього дитинства по - особливому сприймала красу навколишнього світу і дуже любила малювати.Жила художниця в бідній сільській сім'ї, де бракувало коштів, щоб придбати фарби.
Катерина Білокур сама виготовляла фарби з природного матеріалу : бузини, буряка, сажі, хвої.
Нині її картини відомі всьому світові.
Вони зачаровують вже не одне покоління глядачів, тому що Катерина Білокур народилася в 1900 році і її творчість припадає на початок ХХ століття.
Я захоплююсь цією неймовірно чудесною людиною Катериною Білокур . А також її картиною, вона нагадує райський куточок із минулого , що зазирнув в майбутнє.Я пишаюсь, що на нашому світі є такі талановиті люди !
не вір словам , а вір ділам
семеро одного не ждуть
хто питає, той не блудить
не зазнавши гіркого, що ти знаєш про солодке?
чули дзвін та не узнали, де він
не знав, не знав та й забув
моя хата скраю, я нічого не знаю
якщо на своєму язиці не втримаєш, то на чужий не сподівайся
горе тому жить, хто життям не дорожить:)
Як овечка: не мовить ні словечка.Не так то він діє, як тим словом сіє.Кого не б'є слово, тому й палиця не За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.Впік мене тим словом, не треба й вогню.Дурний язик — голові не приятель.Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.Не кидай слова на вітер.Слово — не полова, язик — не помело.Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
Объяснение:
Катерина Василівна Білокур — народна художниця України, геніальна особистість, одна з визначних постатей ХХ ст. — народилася 7 грудня 1900 року в селі Богданівка.Не отримавши навіть початкової освіти, вона вчилася сама: оволоділа грамотою, багато читала. Доля не послала Катерині ні мистецьких шкіл, ні мистецьких наставників. За її висловом, «тягла свій віз пізнання основ мистецтва самотужки».
Саме такими садами милувалася художниця Катерина Білокур.Вона з раннього дитинства по - особливому сприймала красу навколишнього світу і дуже любила малювати.Жила художниця в бідній сільській сім'ї, де бракувало коштів, щоб придбати фарби.
Катерина Білокур сама виготовляла фарби з природного матеріалу : бузини, буряка, сажі, хвої.
Нині її картини відомі всьому світові.
Вони зачаровують вже не одне покоління глядачів, тому що Катерина Білокур народилася в 1900 році і її творчість припадає на початок ХХ століття.
Я захоплююсь цією неймовірно чудесною людиною Катериною Білокур . А також її картиною, вона нагадує райський куточок із минулого , що зазирнув в майбутнє.Я пишаюсь, що на нашому світі є такі талановиті люди !