Людина створена для щастя ,як птах для польоту.Кожен розуміє щастя по-різному.Адже,для когось щастям є гроші,слава,а у когось хворий хтось з батьків , і він розуміє,що щастям є ,коли знайдуться гроші на лікування.Люди прагнуть бути щасливими,і завжди прагнуть цього досягти. Погодьтесь зі мною,щастям може бути , навіть і маленькі речі . Наприклад,сказати старенькій бабусі " Доброго дня!" ,чи до й перейти дорогу.Коли ви будете розуміти,як жити з людьми , ви будете щасливі.Тобто,щасливими вас будуть робити самі люди. Але насправді,щаслива та людина,яка прожила життя не просто так.Щаслива та людина,яка зробила щось у своєму житті,яка вміє жити по-справжньому.От і висновки,яка людина по-справжньому щаслива!
Я багато разів придивлявся до того, як відповідально моя бабуся ставиться до роботи. Але найбільше мені подобалось гати за випіканням пиріжків. У неї якесь особливе ставлення до хліба. Мабуть, це тому, що під час голоду вона не їла вдосталь хліба.
Отже, бабуся господарює на кухні. Тут гамір, чути булькання чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. Для неї головне — спекти смачні пиріжки. Очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам робити саме ту роботу, яка потрібна. Обличчя бабусі осяяне усмішкою, розрум'янилось, ніби на морозі. А руки, золоті руки моєї дорогої людини, рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити.
Погодьтесь зі мною,щастям може бути , навіть і маленькі речі . Наприклад,сказати старенькій бабусі " Доброго дня!" ,чи до й перейти дорогу.Коли ви будете розуміти,як жити з людьми , ви будете щасливі.Тобто,щасливими вас будуть робити самі люди.
Але насправді,щаслива та людина,яка прожила життя не просто так.Щаслива та людина,яка зробила щось у своєму житті,яка вміє жити по-справжньому.От і висновки,яка людина по-справжньому щаслива!
Я багато разів придивлявся до того, як відповідально моя бабуся ставиться до роботи. Але найбільше мені подобалось гати за випіканням пиріжків. У неї якесь особливе ставлення до хліба. Мабуть, це тому, що під час голоду вона не їла вдосталь хліба.
Отже, бабуся господарює на кухні. Тут гамір, чути булькання чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. Для неї головне — спекти смачні пиріжки. Очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам робити саме ту роботу, яка потрібна. Обличчя бабусі осяяне усмішкою, розрум'янилось, ніби на морозі. А руки, золоті руки моєї дорогої людини, рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити.