Есе на тему: Чи потрібно бути сьогодні освіченим? дуже швидко потрібно За такою схемою:
Вступ. Тут необхідно обгрунтувати важливість розгляду обраних студентом питань, висунути головну гіпотезу. Гіпотеза це якесь припущення, яке буде підтверджено або спростовано. Якщо ви викладаєте думку певного вченого або групи людей, з якими не згодні, то така гіпотеза спростовується. А ось сформована самостійно ідея, як правило, повинна бути підтверджена. Втім, ви можете показати, що ваше стара думка була помилковою. Якщо есе невелике, то слово «введення» писати не потрібно.
Основна частина. Самостійно написати структуру есе, якщо воно маленьке, нескладно. Новий абзац – і ось вже пишуться тези і аргументація. Великі тексти же краще розбити на частини підзаголовками, виділеними жирним шрифтом. Структура основної частини нагадує ланцюжок з кілець. Спочатку висувається теза, потім пишуться кілька аргументів до неї. Теза доведена, а значить, переходимо до наступного.
Автор самостійно вирішує, скільки тез йому необхідно довести. Кількість же аргументів не повинна бути менше 2-3 штук. Велика кількість перевантажує дослідження, а менша виглядає несерйозно для наукової роботи.
Тези обгрунтовуються:
Особистим досвідом, історіями з життя інших людей, як близьких, так і з біографії знаменитостей.
Явищами, які кожен може гати.
Фактами, переданими без спотворення, маніпуляцій.
Цитатами відомих учених, політиків, письменників, творчих діячів.
Історичними подіями, які доповнює аналіз їх суті, причин, наслідків.
Витягами із законів, актуальних або застарілих.
Всі докази плавно ведуть читача до доведенню або спростування гіпотези. Тому важливо побудувати структуру есе в правильному логічному порядку.
Висновок. Правила, як написати структуру есе, говорять про необхідність короткого підведення підсумків, де останній абзац присвячено тому таким чином ми довели висловлене раніше припущення. Виносити висновок на окрему сторінку допустимо, якщо це текст великого обсягу. В іншому випадку досить почати його з нового абзацу.
Як на мене, то питання, чому люди є різними за характером, схоже на запитання, чому у людей волосся різного кольору та різний рівень освіти. Цікаво, але, як на мене, відповідь на запитання, що є заголовком цього твору, буде комбінацією двох відповідей на ці наступні запитання. Зараз поясню, чому я так вважаю.
Характер як такий, звісно, не наслідується, як колір волосся або глаз. Але ж деякі передумови є вродженими і прикладом цьому є темперамент людини. Наприклад, людина може бути від природи холериком або флегматиком, тобто скоріш за все буде запальною (холерик) або спокійною (флегматик). За даними вчених, темперамент проявляється вже у немовлят, тобто є вродженим, а на характер впливає значною мірою. Таким чином, можна сказати, що деякі риси характеру можуть наслідуватися, неначе колір волосся.
Деякі, але ж не всі. Щось в людину закладено природою, але решту вона набуває під час життя - як набувають освіту. Родина, в якій росте дитина, коло друзів, вчителі та вихователі в навчальних закладах - все це впливає на становлення характеру. до того ж, інформація, яку отримує людина з телепередач, книжок, преси, комп'ютерних ігрор, теж робить свій внесок в формування характеру.
Тобто умови, в яких виховувалася людина, значною мірою формують риси характеру. Тому у різних людей характери будуть різними.