1.Усе я пізнав там і втратив: зловісні і радість, і горе, і спів солов’я.
2.І високі береги, і зеленувата вода, і лози — усе було залите гарячим сонцем.
3."Словник — це пишний яр, а не сумне провалля",- зазначив М.Рильский.
4.Українська пісня ширится , росте , розливаєтеся на вечірніх просторах Дніпра.
5.Черезь якийсь час, пообідавши, вся наша сім’я сиділа під хатою призьбі.
6.Версень був тим місяцям, коли падає спека, а кургани, розкидані серед степового роздолля, тануть , переливаються м’яко ,мов тиха музика.
7.Дерева стояли опалені сонцем, затиснувши у своїх зеленаво-жовтих вітах тепло останніх днів літа.
8.Влітку листя на гіллі передчасно пожовкло, крутилося і по волі осипалося, по-де-куди встеляючи тротуари іржавою кушпелою.
9.Українці з любов’ю зберігають історико-архітектурні пам’ятки, живуть історію народу.
10.На щастя, добрі, щирі, талановиті люди не перевалися серед нас.
11.Пирпивайте до колиски лебеді, як мрії, опустітися тихі зорі синові під вії.
12.Кажуть, українець співає цілий рік і цілий вік.
1. На світі більше, ніж зірок у неба, не кволих душ, а пристрасних, хоробрих (П. Воронько).
2. Люблю я вулиці замріяного Львова, де кожний камінець — невимовлене слово (О. Гай-Головко).
3. Там край лежить неміряний, незнаний, земля народів інших і племен (Л. Костенко).
4. А вдалині, мов видиво, стоїть століттями не зрушений Житомир (Борис Тен).
5. Тиша ловить у невід хвилин переплин (Б. Олійник).
6. Неквапно крутиться земля, життя хутчіше кружеля (Б. Базилевський).
7. Моя (чия? означення, прикметник) правда (що? підмет, іменник) завжди (як? обставина, прислівник) насторожі, (де? обставина, прислівник) не впускає (що робить? присудок, дієслово) брехню (що? додаток, іменник) у (прийменник) мій (чий? означення, прикметник) дім (що? підмет, іменник) (Б. Білас).
1.Усе я пізнав там і втратив: зловісні і радість, і горе, і спів солов’я.
2.І високі береги, і зеленувата вода, і лози — усе було залите гарячим сонцем.
3."Словник — це пишний яр, а не сумне провалля",- зазначив М.Рильский.
4.Українська пісня ширится , росте , розливаєтеся на вечірніх просторах Дніпра.
5.Черезь якийсь час, пообідавши, вся наша сім’я сиділа під хатою призьбі.
6.Версень був тим місяцям, коли падає спека, а кургани, розкидані серед степового роздолля, тануть , переливаються м’яко ,мов тиха музика.
7.Дерева стояли опалені сонцем, затиснувши у своїх зеленаво-жовтих вітах тепло останніх днів літа.
8.Влітку листя на гіллі передчасно пожовкло, крутилося і по волі осипалося, по-де-куди встеляючи тротуари іржавою кушпелою.
9.Українці з любов’ю зберігають історико-архітектурні пам’ятки, живуть історію народу.
10.На щастя, добрі, щирі, талановиті люди не перевалися серед нас.
11.Пирпивайте до колиски лебеді, як мрії, опустітися тихі зорі синові під вії.
12.Кажуть, українець співає цілий рік і цілий вік.
1. На світі більше, ніж зірок у неба, не кволих душ, а пристрасних, хоробрих (П. Воронько).
2. Люблю я вулиці замріяного Львова, де кожний камінець — невимовлене слово (О. Гай-Головко).
3. Там край лежить неміряний, незнаний, земля народів інших і племен (Л. Костенко).
4. А вдалині, мов видиво, стоїть століттями не зрушений Житомир (Борис Тен).
5. Тиша ловить у невід хвилин переплин (Б. Олійник).
6. Неквапно крутиться земля, життя хутчіше кружеля (Б. Базилевський).
7. Моя (чия? означення, прикметник) правда (що? підмет, іменник) завжди (як? обставина, прислівник) насторожі, (де? обставина, прислівник) не впускає (що робить? присудок, дієслово) брехню (що? додаток, іменник) у (прийменник) мій (чий? означення, прикметник) дім (що? підмет, іменник) (Б. Білас).