Навесні природа пробуджується від зимового сну. Поступово сходить сніг, та земля недовго лишається чорною та голою. Тільки-но теплішає, звідусіль починає пробиватися молода яскраво-зелена трава, на деревах набухають бруньки та згодом перетворюються на маленькі листочки. На водоймах швидко тане лід. Крига гойдається на воді, доки зовсім не перетвориться на неї. Весняне небо зазвичай чисте, блакитне, і по ньому швидко пливуть сніжно-білі хмаринки, схожі на тварин - лева, черепаху, різні предмети, навіть обличчя людей.
А згодом починається справжня краса. Усюди розпускаються квіти – проліски, фіалки, кульбабки… Весняний сад – це чарівне місце! У дрібних ароматних квіточках стоять дерева, аж здається, що вони закутані в легкий пахучий туман. Особливо мені до душі, коли розквітають персики та груші – їхні квітки рожеві, і вони виділяються з-поміж інших дерев. Звідусіль лунає спів та щебет птахів, які повернулися з далеких країв і тепер, здається, розповідають одне одному про свої пригоди. Навесні все навколо наповнюється кольорами, звуками, запахами, і мені стає весело на душі.
Весна в місті завжди починається з того, що прибирають вулиці, висаджують молоді деревця та розбивають клумби в парках, скверах, перед великими магазинами. І люди на вулицях також змінюються. Вони яскраво одягнені, більше гуляють, навіть усміхаються частіше, мабуть, тому що погода радує теплом, світить ласкаве сонце, а головне – не треба одягати важкий одяг і взуття. Весна завжди надихає митців на створення художніх шедеврів. Як добре, що зараз кожен може взяти цифрову камеру та зробити свої чудові знімки весняної краси. Але найголовніше – зберігати весняний настрій у душі цілий рік!
Ось і знову весна. Все навколо оживає після довгої зимової сплячки. Природа пробуджується. Люди відриваються від своїх моніторів комп'ютерів, телевізорів, від політичних новин, від віртуальних «стрілялок» і «бродилок». Нарешті всі згадують, що є сади і парки, ліси і береги річок, озера і набережні морів. Люди починають частіше виходити зі своїх квартир, гуляти на свіжому повітрі, радіти теплу і весняному сонцю.
На блакитному небі тепер пливуть білі хмаринки. Шовковистою травою зеленіють клумби і узбіччя доріг. Розсілися пташки на проводах, ніби куми на лавочці. Вони перегукуються між собою різними голосами, вітають весняне тепло. Та й бабусі біля під'їздів теж вибралися на сонечко, сидять, перемовляються і насолоджуються гарною погодою. Підлітки, хлопчики і дівчатка, чекають вечора, коли бабусі підуть з крамничок. Тоді й вони розсядуться вільно, будуть махати ногами, тикати в кнопки телефонів і спілкуватися.
А на дитячих майданчиках радісно верещать діти, вони носяться туди-сюди. Як приємно знову відчувати під ногами щільний грунт, не ковзати по слизькій поверхні. Немає тепер і снігу, інею, ожеледі, ноги самі несуть.
Іноді йдуть прохолодні весняні дощі, стає кругом сиро. Після дощів піднімається ще вище травичка, вгору тягнуться стебла майбутніх квітів. Вчора ще бруньки на кущах були ледве помітні. Озирнутися не встигли - а вони вже стали розкриватися. Завжди було цікаво побачити, як розкривається весняна брунька. Але, напевно, довелося б сидіти під кущем не менш доби.
Навесні природа пробуджується від зимового сну. Поступово сходить сніг, та земля недовго лишається чорною та голою. Тільки-но теплішає, звідусіль починає пробиватися молода яскраво-зелена трава, на деревах набухають бруньки та згодом перетворюються на маленькі листочки. На водоймах швидко тане лід. Крига гойдається на воді, доки зовсім не перетвориться на неї. Весняне небо зазвичай чисте, блакитне, і по ньому швидко пливуть сніжно-білі хмаринки, схожі на тварин - лева, черепаху, різні предмети, навіть обличчя людей.
А згодом починається справжня краса. Усюди розпускаються квіти – проліски, фіалки, кульбабки… Весняний сад – це чарівне місце! У дрібних ароматних квіточках стоять дерева, аж здається, що вони закутані в легкий пахучий туман. Особливо мені до душі, коли розквітають персики та груші – їхні квітки рожеві, і вони виділяються з-поміж інших дерев. Звідусіль лунає спів та щебет птахів, які повернулися з далеких країв і тепер, здається, розповідають одне одному про свої пригоди. Навесні все навколо наповнюється кольорами, звуками, запахами, і мені стає весело на душі.
Весна в місті завжди починається з того, що прибирають вулиці, висаджують молоді деревця та розбивають клумби в парках, скверах, перед великими магазинами. І люди на вулицях також змінюються. Вони яскраво одягнені, більше гуляють, навіть усміхаються частіше, мабуть, тому що погода радує теплом, світить ласкаве сонце, а головне – не треба одягати важкий одяг і взуття. Весна завжди надихає митців на створення художніх шедеврів. Як добре, що зараз кожен може взяти цифрову камеру та зробити свої чудові знімки весняної краси. Але найголовніше – зберігати весняний настрій у душі цілий рік!
Ось і знову весна. Все навколо оживає після довгої зимової сплячки. Природа пробуджується. Люди відриваються від своїх моніторів комп'ютерів, телевізорів, від політичних новин, від віртуальних «стрілялок» і «бродилок». Нарешті всі згадують, що є сади і парки, ліси і береги річок, озера і набережні морів. Люди починають частіше виходити зі своїх квартир, гуляти на свіжому повітрі, радіти теплу і весняному сонцю.
На блакитному небі тепер пливуть білі хмаринки. Шовковистою травою зеленіють клумби і узбіччя доріг. Розсілися пташки на проводах, ніби куми на лавочці. Вони перегукуються між собою різними голосами, вітають весняне тепло. Та й бабусі біля під'їздів теж вибралися на сонечко, сидять, перемовляються і насолоджуються гарною погодою. Підлітки, хлопчики і дівчатка, чекають вечора, коли бабусі підуть з крамничок. Тоді й вони розсядуться вільно, будуть махати ногами, тикати в кнопки телефонів і спілкуватися.
А на дитячих майданчиках радісно верещать діти, вони носяться туди-сюди. Як приємно знову відчувати під ногами щільний грунт, не ковзати по слизькій поверхні. Немає тепер і снігу, інею, ожеледі, ноги самі несуть.
Іноді йдуть прохолодні весняні дощі, стає кругом сиро. Після дощів піднімається ще вище травичка, вгору тягнуться стебла майбутніх квітів. Вчора ще бруньки на кущах були ледве помітні. Озирнутися не встигли - а вони вже стали розкриватися. Завжди було цікаво побачити, як розкривається весняна брунька. Але, напевно, довелося б сидіти під кущем не менш доби.