Мальчик и девочка шли после соревнований по бальным танцам. Сегодня они стали победителями - на груди у девочки болталась золотая медаль. Шли они с гордостью, ведь это была заслуженная медаль, стоившая им годы тренировок. Прохожие смотрели на них с завистью, но, разумеется, с белой завистью. Навстречу им шли их родители. Довольные своими детьми, родители поздравили их с первой медалью. "Расскажите нам о том, как вам удалось получить эту медаль?", - спрашивали у ребят их одноклассники. И ребята с радостью рассказывали о своих тренировках и о своих успехах.
А чи знаєте ви, що таке мистецтво? Прочитавши цей твір, можливо, ви зрозумієте. Хочу почати свою розповідь з того, що жив на світі один творець. Звали його Федором Манайло. Народився він у тисяча дев'ятсот десятому році та помер у тисяча дев'ятсот сімдесят восьмому році. Федір побачив світ на Закарпатті. Він - народний художник України. Картини митця - це мальовнича візитна картка рідних Карпат з їхніми піднебесними вершинами, зі своєрідним укладом життя і побуту, звичаїв, фольклору. Але щось я вже відійшов від теми. Давайте краще у ваших уявах відображу одну з його картин. Вона має милозвучну назву "Золота осінь". На картині зображено осінній пейзаж. Десь перед лісом видніються будиночки, десь річечка протікає тоненьким струмочком. Вся земля вкрита золотим листям. Мабуть цар Мідас був би у захваті від такої кількості золота.Також ми бачимо на картині, що погода не дуже весела. Ось-ось розпочнеться дощик. На задньому плані митець відобразив гори Карпати. Художник використав такі кольори, в яких не зовсім зрозуміло настрій, який Федір Манайло хотів передати. Чи це весела картина, чи сумна... У нашої неньки України сила-силенна таких живописних куточків природи, один з яких ми бачимо на данному творінні митця. Коли я дивлюсь на цю картину, мені дуже хочеться потрапити у це саме місце і насолодитись приємними враженнями від спілкування з природою.
