У кожної людини є своя мрія про майбутню професію. Деякі мріють бути добрим та співчутливим лікарем,а комусь до душі бути гарно освіченим вчителем.
Наприклад я мрію бути співаком. Це чудова професія в якій можна проявити себе. Я думаю що в цій сфері діяльності працюють талановиті люди. Але щоб бути співаком потрібно не лише вміти писати пісні, але й відтворювати їх власним голосом. Тому це не така ж легка професія як здається на перший погляд. Дуже чудово коли тебе впізнають на вулицях твого міста та просять сфотографуватися або ж дати автограф. Тому в майбутньому я хочу виступати на сцені і робити це від душі,не заради грошей чи слави. Я буду робити все те для того щоб моя мрія стала реальністю.
Знаєте, а я ж не сама на танці захотіла. Мене мама записала. Вона вважає, що я замало рухаюся. Пхе, хай радіє, що я навідміну від однокласників книжки читаю, а не в телефоні зависаю. Але зараз ми не про це.
Отже, записали мене. Я спочатку протестувала. Одного разу й мовчанку(байкот) влаштовувала - нічого не до Промайнув рік, настав сьомий клас... Важко стало - уроків багато, а часу обмаль! Вирішили батьки, що досить з мене фізичної активності.
Я обурилась й кажу: "Дірку від бублика вам, а не мою відмову від танців!" А мати на це й нерозізлилася, тільки дивна така посмішка обличчя ковзнула, загадкова... Ну й вона далі дозволила ходити. А потім я вже й жити без танців не змогла. І на виступи їздила, і так вдома, і як гості прийдуть - завжди отримувала похвали.
Ось воно як дивно буває. Не хочеш, не хочеш, а потім, як полюбиш!
У кожної людини є своя мрія про майбутню професію. Деякі мріють бути добрим та співчутливим лікарем,а комусь до душі бути гарно освіченим вчителем.
Наприклад я мрію бути співаком. Це чудова професія в якій можна проявити себе. Я думаю що в цій сфері діяльності працюють талановиті люди. Але щоб бути співаком потрібно не лише вміти писати пісні, але й відтворювати їх власним голосом. Тому це не така ж легка професія як здається на перший погляд. Дуже чудово коли тебе впізнають на вулицях твого міста та просять сфотографуватися або ж дати автограф. Тому в майбутньому я хочу виступати на сцені і робити це від душі,не заради грошей чи слави. Я буду робити все те для того щоб моя мрія стала реальністю.
Знаєте, а я ж не сама на танці захотіла. Мене мама записала. Вона вважає, що я замало рухаюся. Пхе, хай радіє, що я навідміну від однокласників книжки читаю, а не в телефоні зависаю. Але зараз ми не про це.
Отже, записали мене. Я спочатку протестувала. Одного разу й мовчанку(байкот) влаштовувала - нічого не до Промайнув рік, настав сьомий клас... Важко стало - уроків багато, а часу обмаль! Вирішили батьки, що досить з мене фізичної активності.
Я обурилась й кажу: "Дірку від бублика вам, а не мою відмову від танців!" А мати на це й нерозізлилася, тільки дивна така посмішка обличчя ковзнула, загадкова... Ну й вона далі дозволила ходити. А потім я вже й жити без танців не змогла. І на виступи їздила, і так вдома, і як гості прийдуть - завжди отримувала похвали.
Ось воно як дивно буває. Не хочеш, не хочеш, а потім, як полюбиш!