Fn mas
pot
but
add
мов золота
2. Прочитай текст. Виділи в ньому зачин, основну частину і кін-
Ми пішли до лісу подивитись на осіннє вбрання дерев.
Зупинились біля високого клена. Посідали. Яка краса від-
крилася перед нами! Стоїть Клен у яскравому барвистому
цівку.
вбранні, а листочки ж ні затремтять, ні зашепотять.
Дивіться, діти: клен спить. І сниться йому все, що бачив
від весни до осені. Ось жовтий листочок
кульбабка. Весною клен був зачарований її красою. за
пам'ятав. А як заснув, то й пригадав весну
ЛИСТОЧОК ЙОГО
й пожовтів.
А там, бачите, листочок — мов ранкова зоря — роже.
вий і ласкавий. А цей багряний
як вечірня заграва
на вітряний день. На цій гілочці — яскравий і красивий,
немов крило вивільги1. Мабуть, сиділа колись тут вивіль-
га, а зараз наснилося кленові її крило.
Ми принишкли й милувалися красою. Усі наче боялися
потривожити чарівний сон клена.
За Василем Сухомлинським​

Твір опис природи в художньому стилі за картинкою васильківського "козача гора" сонце нещадно палить, залишаючи відблиски своїх гарячих променів у прохолоді швидкоплинної річки. зелені трави буяють під їх  теплом.    верба схилилася до води,щоб окунути свої довгі зеленаві коси у воду.  у зарослях очерету, в тіні, відпочивають та вичікують комах жаби. гармонія всюди. здається, ніхто ніколи не порушить недоторканність цього місця.  козача гора височіє над усією цією красою та доповнює пейзаж. мабуть, нею раніше мандрували   козаки, але саме зараз вона велично відпочиває. як же тут гарно. наша мальовнича країна багата такими мальовничими місцями, але, як і це, кожне з них - неповторне

кам’янець-подільська фортеця (antimurale christianitas – форпост християнства) була споруджена для захисту  турецького мосту, що є сполучним перешийком між старим містом, укладеним в петлю річки, і “великою землею”.

на підставі археологічних даних на території сучасної фортеці в ix –  xii  ст. існував дитинець із земляним валом і дерев’яною стіною, що захищає давньослов’янське поселення галицько – волинського князівства.

дерев’яні укріплення були замінені на кам’яні після пожежі на рубежі  xii  –  xiii  ст. а вже в 1240 році орди батию (1209 – 1255/1256), правителя улусу джучі (золотої орди), розбивши стіни, увірвалися в місто і знищили його жителів. у наслідку чого більш ніж на сторіччя кам’янець перейшов під владу татаро – монгол.

після поразки татар при синіх водах у 1362 році від війська великого князя литовського ольгерда (літ. algirdas 1296 – 1377) фортеця була передана у володіння племінникам князя – олександру, юрію, борису, костянтину і федору. за правління литовських князів (1363 – 1430) фортеця переживає своє відродження і починає набувати свій неповторний вигляд завдяки пожертвам як дрібних шляхтичів і купців, так і римських пап, які надсилали кам’янцю “милостиню святого петра”.