яка чарівна осіння пора! дерева в золотистих нарядах, крики журавлів, що відлітають у вирій, п’янкий запах прілого листя — все це створює дивовижний осінній настрій.
у цей казковий час року я дуже люблю гуляти в парках. кожне дерево має своє унікальне золотисте або багряне плаття. здається, ніби тисячі вишивальниць днями й ночами сидять над чудовими шалями. а згодом швидкий вітер вкриває кожне дерево та кущик однією з таких шалей.
осінь — дивовижна пора року!
я люблю чарівну осінь!
деякі мої друзі та знайомі люблять зиму за можливість покататися на санках і пограти в сніжки. деяким, особливо дівчаткам, подобається весна — час, коли все цвіте та можна кожен день плести шикарні вінки. інші чекають літа, щоб з ранку до вечора гратися на пляжі. а я шалено радію приходу осені. і мене зовсім не лякає початок шкільних занять. навпаки, це можливість побачити друзів, які виїжджали на все літо до бабусь. можливість розповісти та почути багато кумедних історій. але навіть це не головне в настанні осені.
осінь — чарівна пора, і саме тому її так люблять художники, поети й люди різного віку та професій. на мою думку, цей час року можна розділити на кілька періодів. перший починається з першої половини вересня, коли ще не сильно відчуваються зміни в природі. останній період — листопад з його вогкістю та холодом. не дарма цей місяць називають воротами зими. а посередині знаходиться та чудова пора, яка зветься «золота осінь».
на її честь художники не втомлюються писати картини, а поети й письменники не припиняють складати красиві твори. а я завжди буду з нетерпінням чекати її приходу. чому вона «золота»? тому що природа немов одягається в сукню, розшиту золотими нитками. все перетворюється, змінює свій вигляд, буяє яскравими барвами. мені здається, навіть влітку не можна побачити стільки квітів, скільки їх з’являється восени. жовтий, червоний, набувають стільки різних відтінків, що їх неможливо описати жодною мовою світу. всі кущики та деревця, немов модниці, кожен день міняють свій наряд. ще вчора вони тільки починали жовтіти, сьогодні вже відливають золотом, а завтра додадуть до свого образу кілька червоних пелюстків.
мені здається, що осінь нагадує собою вродливу жінку, тому я її просто обожнюю!
дивовижна осінь
осінь — дивовижна пора. це той період, коли природа найгарніша. все навколо буяє різнокольоровими яскравими барвами. і від споглядання цієї краси неодмінно піднімається настрій.
а ще це час, коли можна бігати, ногами листя, падати в листяні замети. можна підкидати листя над головою та голосно реготати від задоволення. і ніхто не засудить, бо восени навіть дорослі люблять згадати дитинство та повеселитися. можна плести яскраві вінки або дарувати мамі вогняні букети. я люблю осінь за те, що вона дарує нам відчуття щастя.
якою б талановитою не була людина, їй далеко до хисту природу, чиї творіння вражають дивовижною красою.
отже, чарівна осінь — найгеніальніший у світі художник.
я вважаю, що як освіта, так і мудрість завжди були й будуть невід’ємними складовими становлення особистості. на мою думку, гармонійний розвиток та успішне життя людини можливі тільки за умови опанування наук — досвіду минулих поколінь. але ці знання стають дієвими тільки в поєднанні з власним досвідом людини, що надає їй можливість якнайповніше розкрити власний потенціал. по-перше, тільки по-справжньому мудра людина може зрозуміти навколишній світ і жити в злагоді з власним сумлінням. яскравим прикладом людини, що відчуває потребу в цьому, є головний герой роману валер’яна підмогильного «місто» степан радченко. завдяки наполегливій праці та самоосвіті юнак здобув ґрунтовні знання, але майже не мав життєвого досвіду й уявлень про світ поза межами рідного села. недарма на початку роману з уст степана лунають лише «комуністичні гасла» замість власних думок, яких він поки що не має. вступ до університету не зробив парубка щасливим: він залишається самотнім, бо не розуміє ні друзів, ні коханих жінок. тож осягнення себе у світі, досвід власного становлення як людини і як письменника для нього непростий, але неминучий етап. по-друге, освічена людина може принести користь суспільству, якщо матиме, крім знань, далекоглядність і мудрість. такою постаттю в історії був петро і. імператор країни, що потонула в невігластві, він був змушений опанувати досягнення західноєвропейських наук і ремесел, щоб застосувати здобуті знання в будівництві своєї держави. саме завдяки освіченості й природній мудрості правителя він поставив російську імперію поряд із наймогутнішими країнами того часу. отже, поєднання мудрості й освіченості дає змогу людині сформувати таке світосприйняття, яке дозволяє їй жити в гармонії з навколишнім світом і досягати небачених вершин, реалізувати себе як особистість і водночас суспільству та батьківщині.
чарівна пора
яка чарівна осіння пора! дерева в золотистих нарядах, крики журавлів, що відлітають у вирій, п’янкий запах прілого листя — все це створює дивовижний осінній настрій.
у цей казковий час року я дуже люблю гуляти в парках. кожне дерево має своє унікальне золотисте або багряне плаття. здається, ніби тисячі вишивальниць днями й ночами сидять над чудовими шалями. а згодом швидкий вітер вкриває кожне дерево та кущик однією з таких шалей.
осінь — дивовижна пора року!
я люблю чарівну осінь!
деякі мої друзі та знайомі люблять зиму за можливість покататися на санках і пограти в сніжки. деяким, особливо дівчаткам, подобається весна — час, коли все цвіте та можна кожен день плести шикарні вінки. інші чекають літа, щоб з ранку до вечора гратися на пляжі. а я шалено радію приходу осені. і мене зовсім не лякає початок шкільних занять. навпаки, це можливість побачити друзів, які виїжджали на все літо до бабусь. можливість розповісти та почути багато кумедних історій. але навіть це не головне в настанні осені.
осінь — чарівна пора, і саме тому її так люблять художники, поети й люди різного віку та професій. на мою думку, цей час року можна розділити на кілька періодів. перший починається з першої половини вересня, коли ще не сильно відчуваються зміни в природі. останній період — листопад з його вогкістю та холодом. не дарма цей місяць називають воротами зими. а посередині знаходиться та чудова пора, яка зветься «золота осінь».
на її честь художники не втомлюються писати картини, а поети й письменники не припиняють складати красиві твори. а я завжди буду з нетерпінням чекати її приходу. чому вона «золота»? тому що природа немов одягається в сукню, розшиту золотими нитками. все перетворюється, змінює свій вигляд, буяє яскравими барвами. мені здається, навіть влітку не можна побачити стільки квітів, скільки їх з’являється восени. жовтий, червоний, набувають стільки різних відтінків, що їх неможливо описати жодною мовою світу. всі кущики та деревця, немов модниці, кожен день міняють свій наряд. ще вчора вони тільки починали жовтіти, сьогодні вже відливають золотом, а завтра додадуть до свого образу кілька червоних пелюстків.
мені здається, що осінь нагадує собою вродливу жінку, тому я її просто обожнюю!
дивовижна осінь
осінь — дивовижна пора. це той період, коли природа найгарніша. все навколо буяє різнокольоровими яскравими барвами. і від споглядання цієї краси неодмінно піднімається настрій.
а ще це час, коли можна бігати, ногами листя, падати в листяні замети. можна підкидати листя над головою та голосно реготати від задоволення. і ніхто не засудить, бо восени навіть дорослі люблять згадати дитинство та повеселитися. можна плести яскраві вінки або дарувати мамі вогняні букети. я люблю осінь за те, що вона дарує нам відчуття щастя.
якою б талановитою не була людина, їй далеко до хисту природу, чиї творіння вражають дивовижною красою.
отже, чарівна осінь — найгеніальніший у світі художник.
я вважаю, що як освіта, так і мудрість завжди були й будуть невід’ємними складовими становлення особистості. на мою думку, гармонійний розвиток та успішне життя людини можливі тільки за умови опанування наук — досвіду минулих поколінь. але ці знання стають дієвими тільки в поєднанні з власним досвідом людини, що надає їй можливість якнайповніше розкрити власний потенціал. по-перше, тільки по-справжньому мудра людина може зрозуміти навколишній світ і жити в злагоді з власним сумлінням. яскравим прикладом людини, що відчуває потребу в цьому, є головний герой роману валер’яна підмогильного «місто» степан радченко. завдяки наполегливій праці та самоосвіті юнак здобув ґрунтовні знання, але майже не мав життєвого досвіду й уявлень про світ поза межами рідного села. недарма на початку роману з уст степана лунають лише «комуністичні гасла» замість власних думок, яких він поки що не має. вступ до університету не зробив парубка щасливим: він залишається самотнім, бо не розуміє ні друзів, ні коханих жінок. тож осягнення себе у світі, досвід власного становлення як людини і як письменника для нього непростий, але неминучий етап. по-друге, освічена людина може принести користь суспільству, якщо матиме, крім знань, далекоглядність і мудрість. такою постаттю в історії був петро і. імператор країни, що потонула в невігластві, він був змушений опанувати досягнення західноєвропейських наук і ремесел, щоб застосувати здобуті знання в будівництві своєї держави. саме завдяки освіченості й природній мудрості правителя він поставив російську імперію поряд із наймогутнішими країнами того часу. отже, поєднання мудрості й освіченості дає змогу людині сформувати таке світосприйняття, яке дозволяє їй жити в гармонії з навколишнім світом і досягати небачених вершин, реалізувати себе як особистість і водночас суспільству та батьківщині.