1. Галя — найменша з Чумаків, "Галя Чумаківна", як її звали на вулиці, — постояла, послухала читання, уперто заломивши брови і роздимаючи ніздрі, як норовистий коник, зиркнула на покуть і вийшла собі. (Іван Багряний, "Сад Гетсиманський")
2. Минули вже село і зближалися до того місця, де тухольська кітловина замикалася, пропускаючи тільки вузькою скалистою брамою потік у долину. (Іван Франко, "Захар Беркут")
3. Поважні корови та воли, гойдаючи головами, йшли до своїх загород. (Іван Чайковський, "За сестрою")
5. Вiн дуже гарно смiється, хапаючись руками за тин, ворота, рiжок хати чи дерево, а коли нема якоїсь пiдпiрки, тодi нею стає його присохлий живiт. (Михайло Стельмах, "Гуси-лебеді летять")
6. Юнак, здобувши освіту і спізнавши багато пригод, поволі забував про свою дівчину. (Степан Процюк, "Аргонавти. Третя історія Марійки і Костика")
Відповідь:
1. Галя — найменша з Чумаків, "Галя Чумаківна", як її звали на вулиці, — постояла, послухала читання, уперто заломивши брови і роздимаючи ніздрі, як норовистий коник, зиркнула на покуть і вийшла собі. (Іван Багряний, "Сад Гетсиманський")
2. Минули вже село і зближалися до того місця, де тухольська кітловина замикалася, пропускаючи тільки вузькою скалистою брамою потік у долину. (Іван Франко, "Захар Беркут")
3. Поважні корови та воли, гойдаючи головами, йшли до своїх загород. (Іван Чайковський, "За сестрою")
4. Червоно, підпливаючи рожевим надвечірнім мороком, заходило сонце. (Григір Тютюнник, "Климко")
5. Вiн дуже гарно смiється, хапаючись руками за тин, ворота, рiжок хати чи дерево, а коли нема якоїсь пiдпiрки, тодi нею стає його присохлий живiт. (Михайло Стельмах, "Гуси-лебеді летять")
6. Юнак, здобувши освіту і спізнавши багато пригод, поволі забував про свою дівчину. (Степан Процюк, "Аргонавти. Третя історія Марійки і Костика")