Головні члени речення (визначте головні члени речення) Варіант 1 1 Тут землі щедрі. 2 Більшість записалися до спортивної секції. 3 Частина працівників одержали санаторні путівки. 4 Стара хата хата була розвалена до призьби. 5 Мати сама на ноги дітей поставила. 6 Учні почали майструвати шпаківні. 7 Співати - це як дихати. 8 Усе живе і мертве повинно зустріти Свят-вечір на своєму місці. 9 Небо стало схожим на густо розведену у воді синьку. 10 Все довкола здається ялинковими прикрасами. 11 Вітри для мене не страшні. 12 Дівчина як куш калини.

Літо – це час, який навмисне придуманий для відпочинку. Я так вважаю. Влітку можна відпочивати на природі: на морі, на березі річки, озера, в лісі, в парку або на галявині. А можна відпочивати просто у своєму дворі, на дачі,у затишному куточку. Влітку добре: навколо зелено, квіти. Вечори теплі, світлі, темніє пізно.

Цього літа я відпочивав на природі. Ми з батьками виїжджали на берег Дніпра та жили там у будиночку на базі відпочинку. Поруч ріс сосновий бір з високими, золотистими соснами. Там добре було гуляти в сонячні дні.

Тато з іншими рибалками ловив у ріці рибу на різні вудки. Він вставав дуже рано, ще тільки займалася зоря на небі. Він будив мене, я сам його просив це робити, тому що хотів з ним на риболовлю. Вранці вода у Дніпрі була тиха. Вона блищала, як дзеркало. Ми ловили рибу, але небагато, бо це була більше спортивна риболовля, ніж добування риби. Удень я відсипався після риболовлі, а потім виходив гуляти. Увечері я ще допомагав татові та мамі смажити шашлики на вогнищі.

Ще ми часто брали човен на базі та каталися по озеру. Я навчився гребти дерев'яними веслами! У мене виходить не гірше, ніж у мами. Ми брали в човен своїх знайомих, тітку, яка відпочивала в сусідньому будиночку, її доньку Лізу.

Той час літніх канікул, що я не проводив на природі, я провів у місті, у себе вдома. Я грав у комп'ютерні ігри, читав книжки та журнали, їздив на пляж, спілкувався з друзями. Мені сподобався мій літній відпочинок.

Оригинал http://ycilka.net/tvir.php?id=645#ixzz4JOJYr4gp

Єдиний скарб у тебе – рідна мова. Єдиний скарб у тебе – рідна мова. Заклятий для сусіднього хижацтва. Вона твого життя міцна основа, Певніша над усі скарби й багатства.» (П. Куліш)  Мова – це серце нації і душа народу. Кожен народ має свою мову і прославляє її. Український люд — один із великих слов’янських народів, який має свою історію, який має чим пишатися. Українські землі перетерпіли багато битв, українці пролили багато крові, боронячи нашу Батьківщину. За до писемних документів, праці істориків, етнографів, громадських діячів та лінгвістів ми можемо вивчати історію нашого рідного краю, віднайти відповіді на свої запитання. Наш міцний, як скеля, народ має славетну мову солов’їну, яка наймилозвучніша, наймиліша, найцінніша у всьому світі. У кожного українця складається певне враження від рідної мови. Для великих українських письменників мова стає натхненням для написання різних поезій. Я думаю, взагалі не має такого письменника, який би не хотів би писати про красу рідної мови, не прославив велич її в народі, не хотів би розповісти всім про її  красу. «Мово моя материнська, Квіти в душі й на устах. Ти – мій рушник український, Ти – моя доля, мій шлях.» І. Чернецький Українською мовою написані твори Котляревського і Шевченка, Франка і Лесі Українки, Нечуя-Левицького і Коцюбинського, які Україна буде пам’ятати завжди. Нашою мовою Маруся Чурай складала пісні, які підбадьорювали козаків, нею звучали накази славнозвісного полководця і гетьмана П.Сагайдачного, який вів на бій козацькі полки. Це мова запорізьких козаків. Роль слова, рідної мови в житті народу присвячує В.Сосюра поезію “Я знаю силу слова”, що ввійшла до збірки “Поезія не спить”.У ній Сосюра створює образ слова, яке проникає до людських сердець і надихає берегти рідне слово.Максим Рильський описує мову неймовірними словами, він  висловлює свої почуття неймовірними порівняннями: Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно і нестанно Політь бур’ян. Чистіша від сльози Вона хай буде… Я впевнена, що кожен погодиться зі словами Панаса Мирного: «Найбiльше i найдорожче добро кожного народу – це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, i своï сподiванки, розум, досвiд, почування». Ми будемо жити і процвітати, доки з нами наша мова калинова. Вона допомагає нам спілкуватися між собою, занурює нас у неймовірну красу кожного нашого слова. Прекрасна, неповторна, мелодійна українська мова, А для нас, українців, вона єдина й безцінна, адже мова народна — це золотий запас душі народу, з якого ми виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися й пишатися рідним краєм.