Хлопець, дочка, мандрівник, інженер, професор, балерина, ведмідь, корова, чапля, індик, синиця, бджола, комар, демон, лісовик, русалка, сила, мрія, дружба, ліризм, пшениця, паранджа, праща, пісняр, Єфросія, тато, Агафон, Авид, Ілля, Василько, Клавдія, дівчина, водій, суддя, викладач, магістр, дитя визначити відміну і поставити К.в.
Ще з пелюшок пам’ятаю свою бабуню Ганну. Вона завжди вставала з ліжка після третіх півнів та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. Бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Але з часом це стало їй у великій пригоді, адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. Моя бабуня отримала професію, набила руку в своїй справі, тому її завжди шанували. Навіть на пенсії вона ніколи не била байдики. Хоч багато води сплило з часів її молодості, любов до праці допомагала їй не втрачати жаги до життя до глибокої старості.
Або
Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.
Якщо нам зраджує близька людина, в душі лишається біль і розчарування. Ваш близький друг не виконав обіцянки, розкрив довірену йому вашу таємницю, не допоміг, хоча й міг би, у скрутній ситуації, відвернувся у відповідь на прохання повернути взяту у вас річ...
Зрада у житті, на жаль, трапляється часто. Чи прощати зрадника? Відповідь одна: якщо все життя складати всі кривди, яких ви зазнали, у валізу, то дуже скоро ви не зможете жити далі - буде важко і неприємно тягати за собою весь цей мотлох.
Отже, краще звільнитися від такого тягаря, спробувати зрозуміти свого кривдника, пробачити йому і все забути. Особливо, якщо йдеться про дуже близьку людину.