Хороший ответ-лучший ответ(сделаю)
Однорідні члени речення
I. У поданих реченнях вказати однорідні члени.
1. І за найтяжчих лихоліть народ наш вистояв, зберіг свій дух, своє історичне
коріння. 2. Живий дух досвітніх вогнів завжди навертав пам'ять до наших
національних святинь — обрядів і звичаїв, пісень і традицій. 3. З надією в очах
і зі сльозами на віях, з журбою в серці і нескореною думкою на чолі в
грозових ночах повстань і тугою переснованих днів жіночого чекання,
жіночої вірності — така наша народна пісня. 4. Вогнище вважалося
священним оберегом роду і племені.
II. Спишіть. Поставте пропущені букви і розділові знаки. Підкресліть
однорідні члени речення. Зробіть синтаксичний розбір речень.
Ти народився людиною. Але Людиною треба стати. Справжня людина
виражає себе в переконан…ях і почуттях волі і прагненнях, у ставлен…і до
людей і до самої себе. Сила духу як моральна доблесть починається з віри в
моральні святині нашого народу. Віра в ці святині дає людині надзвичайно
цін…і духовні якості: бачен…я й відчування великого світу суспільного
життя, прагнення жити в цьому світі. Суть духовного життя громадянина
повинна бути в захоплен…і одухотворен…і красою людини й красою ідеї у
прагне..ні стати справжнім патріотом. (З тв. В. Сухомлинського.)
Поясніть подвійне написання слова людина.
III. Визначте: які члени речення є однорідними; до якого члена речення
вони відносяться; які засоби зв'язку при цьому використовуються.
Цвіли сади. Цвіли бузина та калина, сяяла проти місяця журлива
черемха, хоч вони, може, всі ті кущі й дерева, і не цвітуть ніколи в
один і той самий день, білою метелицею вихорились над землею та й
по всьому місту. Все там світилося й сяяло, променіло своїм власним
світлом. По вулицях походжала козацька сторожа, перегукувалась.(О.
Ільченко.)
1. Випишіть речення в такому порядку: 1) з однорідними членами,
поєднаними тільки інтонацією; 2) сполучниками; 3) змішаним зв'язком.
Однорідні члени підкресліть.
До чого ж гарно й весело було в нашому городі! Ото як вийти з сіней
та подивитись навколо — геть-чисто все зелене та буйне. Цвіте малина,
смородина, тютюн, квасоля. Рослини лізли одна на одну, переплітались,
душились, дерлися на хлів, на стріху, повзли на тин. А вздовж тину,
за старою повіткою, росли великі кущі смородини, бузини і ще
якихось невідомих рослин. Там неслися кури нишком од матері і
різне дрібне птаство. А соняшника, а маку, буряків, лободи, укропу,
моркви! А малини — красної, білої! А вишень, а груш солодких! (О.
Довженко.)
2. Укажіть, коли не є префіксом, а коли — частиною кореня.
VI. Випишіть речення в такому порядку: 1) з однорідними членами,
поєднаними єднальними сполучниками; 2) протиставними; 3)
розділовими. Поставте пропущені коми.
1. Тоді Десна була глибокою і бистрою рікою. 2. Так мені хороше за
водою, немов я не пливу, а лину в синьому Дивлюсь я на моє
небо і повертаю з возом і косарями праворуч і ліворуч. 4. Часом я засинав ще до
вечері, дивлячись на зорі, або на Десну, або на вогонь. 5. І вже я не Сходжу, а
тільки літаю, ледве торкаючись лугу. (З тв. О. Довженка.)
Знайдіть антоніми і підкресліть їх.
Відповідь:
Дуже своєрідний, але типовий для українського села образ «народного радіо» вводить у сюжет повісті І. Нечуй’Левицький. Мабуть, ви вже здогадалися, це —баба Палажка, яка щороку збирає по селу мирян і водить їх до Києва на прощу, щоправда, не всіх повертає додому, як це сталося з Мелашкою. Вона в «наймодерніший б лікує від пиятики Омелька Кайдаша: радить Кайдашисі втопити в горілці цуценя, три дні квасити в тому зіллі оселедця, а потім напоїти ним… хворого. Автор вкладає в уста Кайдашихи емоційно знижену характеристику «народної цілительки» не випадково: «Чорна, як сам чорт, ще перелякає мого чоловіка», адже Омелько й справді побачив на ній чортячі роги, а чого варте її дивовижне нашіптування над ним: «Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп’яхах. Помилуй його, безкостий Марку, сухий Никоне, мокрий Миколаю!» Іван Нечуй’Левицький присвятив цьому колоритному образу — бабі Палажці та її одвічній суперниці бабі Парасці — окремі оповідання, гумористичний струмінь у назвах яких, напевно, привабить читача прочитати їх на дозвіллі: «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти» і «Не можна бабі Парасці вдержатися на селі».
Іван Нечуй’Левицький присвятив цьому колоритному образу — бабі Палажці та її одвічній суперниці бабі Парасці — окремі оповідання, гумористичний струмінь у назвах яких, напевно, привабить читача прочитати їх на дозвіллі: «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти» і «Не можна бабі Парасці вдержатися на селі».
Пояснення:
Після школи я іду додому . Спочатку переодягаюся , а потім обідаю . І сідаю виконувати домашнє завдання . Далі іду гуляти з друзями .
І мій робочий день закінчено .