хоть немного 1) Какие по строению предложения преобладают? (простые или сложные)Напишите номера сложных предложений( если есть)
2) Укажите связи предложений в тексте (цепная или параллельная связь). Докажите, что именно этот связи
3) Укажите номера предложений, в которых есть причастный и деепричастный обороты

1. По сухим сосновым борам идешь как по глубокому дорогому ковру на километры земля покрыта сухим мягким мхом.
2. В просветах между соснами косыми срезами лежит солнечный свет.
3. Стаи птиц со свистом и лёгким шумом разлетаются в стороны.
4. Ветер в лесу шумит.
5. Гул проходит по вершинам сосен как волны. 6. Одинокий самолёт плывущий на головокружительной высоте кажется миноносцем наблюдаемым со дна моря.
7. Простым глазом видны мощные воздушные токи.
8. Они поднимаются от земли к небу.
9. Облака тают стоя на месте.
10. Сухое дыхание лесов и запах можжевельника должно быть доносится и до самолётов.
11. Кроме сосновых лесов мачтовых и корабельных есть леса еловые берёзовые и редкие пятна широколиственных лип вязов и дубов.

Справжній друг для мене - це, насамперед, людина, спілкування з якою не тільки дає мені задоволення, а й сприяє розвитку мене як особистості, людини. Мені здається, що, спілкуючись із друзями, люди можуть розвиватися не менше, ніж під час навчання чи читання книжок. Я маю на увазі не здобування нових знань - для цього достатньо погортати енциклопедію, а навчання духовне, духовне вдосконалення. Поширеною є думка, що друг - це той, хто знаходиться поруч, коли в тебе є якісь проблеми, тобто «пізнається у біді». Можливо, це так. Адже людина, яка кудись зникає, коли тобі потрібна до чи просто підтримка, навряд чи може зватися справжнім другом. Але це не єдине і не головне. Друг - той, хто поруч, коли в тебе все гаразд. Спробую пояснити свою думку. Мені відомі випадки, коли люди спілкуються тільки тоді, коли є певні проблеми: вони використовують одне одного для того, щоб розповісти про щось погане, поскаржитися. Вони є безкоштовними психологами одне для одного, і тільки. Зі справжнім другом має бути цікаво і тоді, коли все добре, бо в таких ситуаціях ти розумієш по-справжньому, чи потрібна тобі ця людина, якщо тобі від неї кічого не треба, Виходить ось такий каламбур, але він насправді передає моє ставлення до питання дружби. Приклади справжньої дружби ми гаємо і в класичній літературі. Проте зазначимо, що найчастіше література окреслює лише частину, певний етап життя героїв. У реальному світі люди часто і радикально змінюються, іноді вони змінюються, як-то кажуть, «у різні боки». Тоді друзі можуть ставати настільки різними, що спілкування одне з одним їм більше не цікаве. Насправді різні люди можуть бути і найкращими друзями, вони тоді доповнюють одне одного, спілкування стає цікавішим, їм є чого навчитися одне в одного. Але в друзів мають бути однакові цінності, схожі духовні орієнтири, тоді вони зможуть порозумітися навіть тоді, коли їхнє ставлення до певних реалій різне. Духовні цінності людини можуть змінюватися з часом, і це може призвести до того, що дружба зникне. Мені це здається нормальним, це цілком природне явище, краще так, ніж дружба «за звичкою».

Зараз багато хто не розрізняє справжніх друзів і знайомих. Мої однолітки іноді схильні називати друзями людей, з якими вони; просто весело розважаються, іноді дорослі люди називають друзями своїх колег, з якими вони часом спілкуються поза межами офісу. Гадаю, це не дружба, а просто певний різновид стосунків між людьми. З часом така «дружба» зникне сама собою, і через це навіть не стане самотньо, можливо, цього й не помітиш. Я вважаю, що дружба не залежить від віку, соціального становища, матеріальних статків. Так само вона не поділяється на чоловічу і жіночу. Взагалі чуєш багато думок з приводу того, чи існує жіноча дружба, чи існує дружба між чоловіком та жінкою. Як на мене, безумовно, жінки будують свої стосунки зовсім не так, як чоловіки, тому їхня «дружба» абсолютно не схожа на чоловічу, проте це ще не означає, що між ними дружби не існує. Просто манера дружити та погляди на дружбу так само різні, як різні люди у світі. Кажуть, дружба - це кохання, якому підрізали крила. Щось у цьому Є. Але я вважаю, що дружба теж має свої крила, вони просто «іншого кольору»…

Опинившись в зимовому лісі, ти відчуваєш, як тебе обступає важлива тиша. Під ноги стелиться сніжний килим, з крон дерев повільно обсипається сніг, а навколо - абсолютна тиша. Зрідка рипнуть гілка, хрусне під ногою - і знову запановує тиша.

Мимоволі позаздриш досконалої ідилії щасливих мешканців лісу. Вони насолоджуються тишею і спокоєм, в той час як за нашими вікнами їздять машини, працюють заводи, гудуть дроти.

А який чарівної може виявитися новорічна ніч у лісі! Красуня ялина, закутана снігом, блистающая у світлі зірок і місяця незліченними сніжинками, немов дорогоцінним камінням; величезні кучугури, які набувають вночі фантастичні обриси ... Виникає відчуття казки, здається, ніби зараз на узлісся вийдуть дванадцять братів-місяців, розведуть багаття в очікуванні примхливої королеви і милою падчерки. Звірі почнуть водити хоровод, оживуть всі чарівні історії про Новий рік, зимовому лісі ...