и отмечу как лучший
1. У якому рядку всі слова – прийменники:
А) у, на, перед, від;
Б) і, на, під, за;
В) через те що, поміж, коли;
Г) тому що, ніяк, будь-коли.
2. У якому рядку всі прийменники непохідні:
А) а, або, в, у;
Б) край, з, на, під;
В) від, до, перед, з;
Г) по, на, за, від.
3. У якому рядку всі прийменники похідні:
А) у, до, за, при, під;
Б) над, для, з, між, з-над;
В) в, до, з-поміж, посеред, край;
Г) ради, незважаючи на , кругом, задля.
4. У якому рядку всі прийменники прислівникового походження:
А) кругом, мимо, назад, насупроти, кінець;
Б) нарізно, напередодні, поруч, поряд, за винятком;
В) поверх, незважаючи на, незалежно від, з метою, одночасно з;
Г) близько, всупереч, вздовж, довкола, навкруг.
5. У якому рядку всі похідні прийменники пишуться у два слова:
А) у/зв’язку, не/зважаючи/на, по/серед, з/під, по/при;
Б) у/напрямку/до, в/здовж, в/продовж, по/ряд, о/крім;
В) на/рівні/з, поруч/з, не/залежно/від, одночасно/з, з/метою;
Г) в/наслідок, з/попід, з/поміж, з/посеред, за/для.
6. Скільки прийменників у поданому реченні:
Сама не помітила, як опинилася за хатою, на стежці до винограднику.
А) 1;
Б) 2;
В) 3;
Г) 4.
7. У якому рядку прийменники з відмінками іменників правильно вжиті:
А) стояти зі зброєю, говорив із сином;
Б) книга з енергетики, виходити із дому;
В) завдання з історії, брат з сестрою;
Г) двері зі скла, зустрітися з вчителькою.
8. У якому рядку всі прийменники написані правильно:
А) на в коло, підчас, з-поза;
Б) за винятком, довкола, зпід;
В) із-за, згідно з, поруч;
Г) з по між, по над, по серед.
9. У якому рядку всі прикметники записані неправильно:
А) попід, понад, попри;
Б) поміж, окрім, із-зі;
В) зпоза, по над, за для;
Г) з-посеред, з-понад, попід.
10. У якому рядку всі прийменники пишуться разом:
А) по/між, згідно/з, під/час, в/продовж, з/поміж;
Б) в/наслідок, до/вкола, в/здовж, на/вколо, що/до;
В) на/впроти, у/зв’язку, поруч/з, з/метою, з/посеред;
Г) за/для, відповідно/до, незалежно/від, о/крім, по/за.
11. У якому рядку всі прийменники пишуться через дефіс:
А) із/за, з/під, з/попід, з/поміж, з/посеред;
Б) з/поза, з/за, в/наслідок, по/при, не/зважаючи/на;
В) за/для, за/ради, по/серед, по/руч, в/наслідок;
Г) в/продовж, що/до, з/метою, за/до по/серед.
12. У якому рядку всі прийменники пишуться окремо:
А) з/метою, з/поза, під/кінець;
Б) з/під, до/вкола, в/здовж;
В) за/винятком, згідно/з, незалежно/від;
Г) в/продовж, з/під, на/перед.

ответ: вам не здається, що з мовленням та екологією у нас одні й ті самі проблеми? обидва поняття потребують очистки від того, бруду, що накопичувався багатьма роками.

не знаю, як вам, але мені видається досить дивною і нез`ясовною одна річ, яка просто лізе в очі, точніше, у вуха, але роками залишається поза увагою суспільства у нашій країні. це правильна мова.

ось дивіться. у бернарда шоу, в його п`єсі «пігмаліон», головна героїня еліза дулітл жила за часів королеви вікторії і отримала, як усі діти з бідних родин ії, в найкращому разі, початкову освіту, тобто, вміла читати та рахувати гроші. вона виросла у передмісті лондона, де всі люди говорили на своєрідній мові – кокні, яку часто взагалі не могли зрозуміти жителі інших районів цього велетенського міста. і для людей з привілейованих верств суспільства ця мова здавалася нестерпно огидною, неприпустимою, грубою, викликала подив та глузування.

еліза майже ніякої освіти не мала, але навіть вона розуміла, що, не навчившися правильно вимовляти слова і будувати речення, ніколи не зможеш піднятися вище свого жалюгідного , не зможеш розпочати свою праву, не зможеш забезпечити собі гідне життя. але вона опинилася в потрібному місці у потрібний час, і тут їй трапився професор хіггінс.

що ж до українців, то вони вважають себе культурними та освіченими людьми, всі мають не просто шкільну освіту, а університетську, та ще й не одну. на кожному кроці у великих містах розташовані навчальні заклади, де людей вчать, вчать, вчать … рідної мови. і що, як кажуть, у сухому залишку?

нічого. як і 100 років тому, правильною мовою говорять одиниці, як-от, наприклад, я. інші вдовольняються тією мовою, яку зроду чули у себе вдома: дехто – суржиком, дехто – галицьким діалектом, гварою. багато людей говорять досить правильною російською мовою.

як досконале знання мови впливає на суспільний стан та ділову успішність українця? за моїми власними спостереженнями – ніяк. щоб це зрозуміти, достатньо лише на півгодинки увімкнути телевізор. за цей час ви почуєте від дикторів, ведучих, від просто людей, від високоповажних людей, в тому числі – бізнесменів і депутатів парламенту стільки словесного бруду, що вам стане соромно за стан освіти, вихованості, обізнаності людей щодо їхньої мови. складається враження, що їм не подобається мова, якою вони змушені говорити, що її насаджують штучно, примушують говорити мовою, на якій вони не думають, якою не володіють.

я хочу сказати, що в нашій країні, на відміну від ії 19 сторіччя, знання, а точніше незнання мови не є запорукою «успішного життя», тобто, можна стати заможним і щасливим, користуватися високим становищем та мати імідж поважної особи, не маючи навіть достатнього словникового запасу.

«поговори трохи, і я скажу, хто ти», - жартують філологи. і справді, хто ти є насправді – про це скаже твоя мова.

ответ:

старі пожовклі знімки ми завжди розглядаємо з насолодою. адже наше життя скороминуще, а те, що вчора нам здавалося вічним і непорушним, завтра стає лише спомином. сімейні фото з роками стають лише більш цінними, адже з ними ми можемо повернутися в минуле.

все може статися. селфі, які ми робимо, увічнюючи себе, коханого (або кохану), у вигадливих позах та на найрізноманітніших об’єктах, ну просто ні в яке порівняння не йдуть з пересічними фото, де родина з напруженими обличчями дивиться в об’єктив і чекає, доки з нього «вилетить пташка». в крайньому разі, на цих обличчях вони зображують посмішку, але здебільшого це вельми серйозні постаті, одягнені у все найкраще, що мають.  

так, родинні фото мають небагато спільного з тими, які ми робимо з самих себе на фоні   розкішних інтер’єрів або екзотичних пейзажів. але чому, чому вони є такими дорогими й милими нашому серцю?

старі родинні фото – це привіт нашим нащадкам від наших предків, це біографія родини, це, якщо хочете, машина часу, зв’язок часів. це передана атмосфера епохи, в якій цікаво все – від фасонів суконь до меню на святковому столі вашого дідуся або й прадіда.  

а скільки захвату викликають чуттєві підписи на зворотньому боці, які іноді наївними та дитячими!