I. перепишіть речення, розкриваючи дужки.
1. перепілки кричать у (не)скошених нивах вівса, дзвінко перегуку.
ються від щастя (т. масенко). 2. і вам, мамо, за вічну любов і всю
(не)оплачену ласку (д. луцен.ко). 3. ромашка на ноги зіпнеться послу-
хать (не)займану тишу (г. кривда). 4. багато є іще казок (не)читаних
тобою (м. познанська). 5. осінь у серце веде смуток (не)жданий. біль
мій ніким (не)розгаданий, але я до болю звик (м. семенко).
Голосні звуки – звуки, які утворюються тільки за до голосу. При вимові голосних звуків повітря вільно виходить через ротову порожнину, не зустрічаючи перешкод.
Голосних звуків у нашій мові 6. А а, Е е, И и, І і, О о, У у.
Учу я звуки голосні
Чому так весело мені?
Бо вчу я звуки голосні.
Їх рівно шість. Я всі назву:
А, І та Е, О, И та У.
І. Січовик
А на письмі ці голосні звуки позначаються 10 буквами:
А а, Е є, Є є, И и, І і, Ї ї, О о, У у, Ю ю, Я я.
Учу я звуки голосні
Букви Є є, Ю ю, Я я на початку слова, складу або після голосного та апострофа позначають два звуки: [йе], [йу], [йа].
Букви Я, Ю, Є, що стоять після приголосного звука, позначають звук [а], [у], [е] і м’якість попереднього приголосного звука.
Буква І позначає звук [і] і м’якість попереднього приголосного звука.
Буква Ї завжди позначає два звуки [йі].
Голосні звуки утворюють склад. Скільки в слові голосних звуків, стільки в ньому складів.
Приголосні звуки – звуки, які утворюються за до голосу та шуму. При вимові приголосних звуків на шляху потоку повітря виникають перешкоди, що чинять органи мовлення.
Приголосних звуків в українській мові — 22.
Б б, В в, Г г, Ґ ґ, Д д, Ж ж, 3 з, Й й, К к, Л л, М м, Н н, П п, Р р, С с, Т т, Ф ф, X х, Ц ц, Ч ч, Ш ш, Щ щ.
На відміну від голосних звуків, приголосні не утворюють склад.
Приголосні вимовляються дзвінко й глухо. Тому вони поділяються на дзвінкі й глухі.
Приголосні звуки, які вимовляються з участю голосу і шуму, називаються дзвінкими.
Дзвінкі звуки такі: [б], [в], [г], [ґ], [дж], [ж], [з], [й], [л], [м], [н], [р], [д], [дз]
Приголосні звуки, які вимовляються тільки за участю шуму, називають глухими звуками.
Глухі звуки такі: [п], [т], [ш], [с], [х], [к], [ч], [ц], [ф], [щ]
Дзвінки і глухі приголосні звуки утворюють пари:
Дзвінкі: [б] [д] [з] [ж] [дж] [дз] [г] [ґ]
Глухі: [п] [т] [с] [ш] [ч] [ц] [х] [к]
Приголосні звуки бувають тверді і м’які.
М’якість приголосних звуків на письмі позначається буквами: ь, я, ю, є, і.
Завжди м’який звук [й’]
В) засіб членування письмового тексту залежно від його будови та стилю мовлення.
2. Правильне продовження думки про те, для чого служить
«відоме»:
А) для зв’язку речень у тексті.
3. Місце «нового» в реченні за прямого порядку слів.
Б) наприкінці речення.
7. Якою частиною тексту є кожне з речень.
1) ВСТУП:
Цiєї уваги до всього доброго, красивого вдiлила мати
й менi.
2) ОСНОВНА ЧАСТИНА:
I я теж, як свята, очiкую того дня, коли грiм роз-
морожує сiк у деревах чи коли не зiллям, а хлiбом
починає пахнути жито.
3) КІНЦІВКА (висновок):
I як досадно буває, що таку любов дехто вважає пере-
житком чи сентиментами. (М. Стельмах)