II. Спишіть, виконайте синтаксичний розбір речень (підкреслити всі члени речення і намалювати схеми речень)
1. З другого поверху добре було видно, як вирує неспокійна ріка, як стелиться над нею димною смугою туман, як низько висять хмари
(М. Сидоряк). 2. Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати
(Л. Костенко) 3. Коли до тебе прилечу, засяє в сонці все навкруг, як після теплого дощу в росі важкій зелений луг (Д. Павличко). 4. Подалі від трамвай¬них вулиць знов захотілося пожить, де тихий сад, де повний вулик, де мак, що полум'ям пашить (В. Крищенко). 5. На тлі блакитного неба сяє дівоче вбрання, вишите з таким бездоганним смаком, якому позаздрили б і принцеси, коли ще є такі десь по глухих закутках Європи (За О.Довженком).

Цель: углублять знания учащихся о тексте; ознакомить с понятием «сложное синтаксическое целое» и с его основными признаками; научить отличать сложное синтаксическое целое от набора предложений; развивать творческие умения работать со сложным синтаксическим целым, составлять высказывания различных типов и стилей в устной и писемному речи; с мовленнєво-коммуникативного дидактического материала учить школьников понимать и ценить жизнь, данную родителями и судьбой, чтобы любить, ценить его и творить ради будущего.

Як часто ми чуємо: «Не гай часу». Але чи замислюється хтось із нас над тим, як важливо берегти кожну хвилинку? Там щось не встиг, туди запізнився — і цю мить уже не повернеш. Йдеться не про те, що все своє життя потрібно розписати за секундами та суворо дотримуватися цього графіка. Просто важли­во намагатися усвідомити, що кожний день, кожна мить може змі­нити життя. Ми не безсмертні, тож коли-небудь нас не стане, і хто знає, коли саме це трапиться. А що ми встигли зробити гарного, який залишимо по собі слід? Може, когось образили й так і не виба­чилися, не нагодували бездомну кішку чи постійно лаялися з бать­ками? Я вважаю, що все своє життя треба поспішати творити добро. І це не обов’язково мають бути великі діяння. Можна до мамі прибрати квартиру чи приготувати сніданок, отримати в школі ви­соку оцінку, зробити годівницю для пташок або шпаківню — було би бажання. Як часто ми жалкуємо, що не можна повернути час. У кожного з нас є в житті моменти, які б хотілося проживати знову й знову. Це хвилини радості, щастя, тріумфу, перемоги. І так само існують ситу­ації, які хочеться виправити: коли образив близьку людину, не при­йшов на до посварився з кращим другом чи видав комусь довірену тобі таємницю. Не гаяти часу дуже важливо, бо треба встигнути стільки всього зробити та спробувати: знайти вірних друзів, отримати освіту, обра­ти професію, побачити світ, прочитати безліч цікавих книжок. Є така народна мудрість: за своє життя необхідно посадити дерево, збудувати дім і виростити сина. Отже, життя не повинно проходи­ти повз людину, треба брати в ньому якнайактивнішу участь. Мені здається, що дуже важливо поставити собі мету й іти до неї, не лінуватися. Коли людина знає, до чого вона прагне, вона буде більш уважно, обачно ставитися до свого часу.