II. Уявіть, що кореспондент часопису «Охорона природів» запитав вас «Чи можете ви себе назвати захисниками природи. Що б ви відповіли? Напишіть невеликий твір розповідного характеру з елементамни раз- Думу в публіцистичному стилі, розкривши основну дулмису про те, якого можна вважати другом і захисником природи.

Я знаю сейчас напишу (извините что я это пишу)

еревірені відповіді нашими експертами дає гарантію його правильності.З кожним роком людство все далі й далі робить більше технологічних відкриттів, які охоплюють світ дуже швидко. Смартфони, телевізори, комп'ютери - все це зараз звична річ. Проте, колись цього всього не було, а присутність в домі чорно-білого телебачення було проявом заможності людини. Але з цим всім мизабуваємо про нашого доброго друга, книжку. Цікаві історії та пригоди, незабутні враження, купа емоцій... Ох. А зараз вона стоїть десь на полиці, давно забута. Так, це печально. Але на мою думку, порівнювати Інтернет, тобто технології, з книгою не потрібно. Адже прогрес людства - річ, від якої не дітися. І тому осуджувати її не правильно. А якщо вже і є такі особистості, які потерпають від запаху книги, завжди можуть знайти її у бібліотеках, які, я впевнений, будуть жити вічно. 
Тож, давайте любити книгу і не осуждувати технологічний прогрес.  Вот

Був зимовий вечір. На сонних деревах, вузьких тротуарах мерехтів сніг. Безлюдною вулицею крокував хлопчик. Він притискував до грудей великий букет квітів. Під великими ліхтарями квіти виблискували яскравими барвами. З обважнілих гілок зривалися грудки снігу й іскристо спалахували вогники. Хлопчик звернув за ріг і опинився на залізничній станції. Невдовзі почувся гудок паровоза, і на платформі з'явився черговий станції. До платформи підійшов потяг. Із залу очікування висипали люди з валізами. Хлопчик радісно дивився на вікна вагонів. Він зустрічав маму