Как читать правильно это стихотворение ? поранена душа, немов підбитий птах, або вмирає мовчки, або кричить з відчаю. буває, що її переповняє страх. а інша злістю ближніх відганяє. але, я знаю, в кожній, в глибині, десь теплиться малесенька надія, що все пройде, минуться чорні дні. й пройдуть холодні стужі-буревії. колись і я не знала, що робить: то мовчки плакала, то злобно проклинала, й було таке, що я могла убить, бо вже за ніж із відчаю хваталась. душа ж хотіла чистого, святого. її ж в багно старалися втоптать- то сили сатани підступного і злого хотіли задушить, убить, зламать усі надії на усе найкраще, щоб у житті я не могла пізнать любові, що дарує нам всевишній, відкуплення гріхів і божу благодать. але за мене увесь час молилась моя матуся рідна, дорога і щастя в господа мені просила, щоб він мене завжди оберігав. вона свої надії лиш на бога могла покласти і почув господь її молитви. й стали на дорогу удвох із сином, по якій христос колись пройшов і нам велів тим шляхом іти, щоб мир і спокій вічний мать, до пекла не завів щоб нас диявол, щоб все підступне зло могли здолать!