Кашель клекотів у нього в грудях, як лава у вулкані, довго і грізно, і дуже
нескоро після найвищих нот; коли дід був уже весь синій, як квітка крученого
панича, вулкан починав діяти, і тоді ми тікали хто куди, а вслід нам довго ще
неслися дідові громи і блаженне кректіння.
Тікаючи од дідового реву, одного разу стрибнув я з-під порічок прямо в
тютюн. Тютюн був високий і густий-прегустий. Він саме цвів великими золотими
гронами, як у попа на ризах, а над ризами носилися бджоли — видимо-невидимо.
Велике тютюнове листя зразу обплутало мене. Я упав в зелену гущавину й поліз
попід листям до огірків.
В огірках теж були бджоли. Вони порались коло цвіту і так прудко літали до
соняшника, до маку — й додому, і так їм було ніколи, що, скільки я не намагавсь,
як не дражнив їх, так ні одна чомусь мене й не вкусила. А бджоляче жало хоч і
болить, зате вже коли почнеш плакати, дід уже чи мати дають зразу мідну
копійку, яку треба прикладати до болючого місця. Тоді біль швидко проходив, а за
копійку можна було купити у Масія аж чотири цукерки і вже смакувати до самого
вечора.
Погулявши коло бджіл і наївшись огіркових пуп'янків, натрапив я на моркву.
Більш за все чомусь любив я моркву. Вона росла в нас рівними кучерявими
рядочками скрізь поміж огірків. Я оглянувся, чи не дивиться хто. Ніхто не
дививсь. Навколо тільки дрімучий тютюн, мак та кукурудзяні тополі й
соняшники. Чисте полуденне небо, і тихо-тихо, немовби все заснуло. Одні тільки
бджоли гудуть та десь з-за тютюну, від погребні, доносивсь дідів рик. Тут ми з
Піратом і кинулись до моркви. Вириваю одну — мала. Гичка велика, а сама
морквина дрібненька, біла і зовсім не солодка. Я за другу — ще тонша. Третю —

тонка. А моркви захотілось, аж тремчу весь! Перебрав я цілий ряд, та так і не
знайшов ні одної. Оглянувсь — що робить? Тоді я посадив усю моркву назад: хай,
думаю, доростає,—а сам подався далі шукати смачного.

Виділити дієприкметникові та дієприслівникові звороти

Ця проста та нехитра квіточка росте усюди: у садочках та палісадниках, у парках та на городі. Навіть інколи зненацька з’явиться посеред шумної міської вулиці, нагадавши перехожим про красу природи. А справжній дім та родина ромашки – у великому різнотрав’ї українського поля.

Маленька ромашка не впадає в око великими розмірами, не має пишних «вогняних» пелюсток. Її не одразу помітиш серед пишних лілей, троянд, жоржин та орхідей. Але проста, скромна краса ромашки все одно незрівнянна. Недарма в літературі ця квітка є символом доброти, юності та скромності.

Кругла серединка квіточки радує око яскраво-жовтим кольором. А прямі пелюстки, які оточують її по колу, біленькі та ніжні-ніжні. Ромашка, неначе маленьке сонечко, вбране у білі шати, усміхається до всіх навкруги.

А яка ромашка пахуча! Вийдеш влітку в український степ та обов’язково знайдеш місце, густо заросле ромашками. Тут метушаться мурахи, співають цвіркуни. Зануришся в букет та отримаєш неймовірну насолоду від його медвяного запаху. Ромашка пахне неначе самим життям та самою родючою землею Батьківщини.

Є багато різних видів цієї квітки: ромашка лікарська, садова, польова, пахуча та інші. Іноді – це маленька самотня квіточка на тонкій стеблині, іноді – ціле поле!

Скромна ромашка є щедрою. Вона лікує людей від багатьох хвороб, дарує солодкий нектар, годує мурашок та комашок- «сонечок». А також наповнює навколишній світ радістю життя!

ПЕРЕКЛАД 

Планета Земля лише мала частина Всесвіту, але це єдине місце, де людські істоти можуть жити.

В даний час наша планета перебуває в серйозній небезпеці. Кислотні дощі, глобальне потепління, забруднення повітря і води, перенаселеність - це проблеми, які загрожують життю людини на Землі.

Хто винен у катастрофі? Відповідь ми всі. Наші ліси зникають, тому що вони вирубуються або спалюються. Якщо ця тенденція збережеться, то в один прекрасний день у нас не буде достатньо кисню, щоб дихати.

Моря знаходяться в небезпеці. Вони заповнені отрутою: індустріальні та ядерні відходи, хімічні добрива та пестициди. Середземномор'ї вже майже мертво; Північне море наступне. Аральське море знаходиться на межі вимирання. Якщо нічого не робити, якось нічого не зможе жити у відкритому морі.