Кажуть, песимiст – це людина, яка, побачивши пiвсклянки води, скаже, що склянка напiв-порожня. Оптимiст же назве таку склянку наполовину повною. По-моєму, песимiсти й оптимiсти по-рiзному сприймають дiйснiсть. Першi, як на мене, схильнi драматизувати ситуацiю, вони бездiяльнi, бо вважають, що за них усе вирiшила доля. Мiж нами кажучи, такi люди менi не дуже подобаються.
Знаєте, не зовсiм приємно спiлкуватися з людиною, яка без кiнця нарiкає, шукає причину своїх негараздiв у будь-чому, тiльки не в собi. Зрозумiйте, я не проти того, щоб людина мала право на поганий настрiй, але щоб це тривало постiйно… Оптимiст же, на мою думку, заряджає позитивом i тих, хто поруч.
Отже, будьмо оптимiстами!
Знайти вставні слова, визначити , до якої групи вони належать.​

Моя школа - це мій другий дім, тут я навчилась читати, писати, потоваришувала з багатьма цікавими людьми і саме головне тут я стала освітченою людиною. в школу я завжди ходжу, як на свято, адже я знаю, що тут завжди цікаві уроки, вчителі стараються розяснити, щоб все було доступним і як завжди мене тут чекають вірні друзі.а коли тебе чекають і потребуються в тобі, ти хочеш все зробити як найкраще. моя школа це невиличка споруда, але яку населяють прекрасні діти і прекрасні спеціалісти. моя школа - це мій дім, а мій дім - це моя фортеця, яку я захищаю.

Творчість миколи вороного. зіткнення європейського модернізму й національної традиції поет життя спробував себе у різних напрямах мистецтва та публіцистичної діяльності — грав у театрі саксаганського та кропивницького, викладав у театральній школі, спробував себе в ролі режисера театру товариства «руська бесіда», франкові видавати газети радикального напрямку. його лист у «літературно- художньому віснику» закликає сучасних українських письменників наближатись до традицій світової модерністської літератури. він був перекладачем, педагогом, літературознавцем, досліджував історію літератури й театру.) микола вороний відчував, що українська поезія майже стала на місці, і реанімувати її не можуть навіть такі майстри традиційного віршування, як франко та леся українка. у власних віршах він подає приклад плідного й талановитого використання знахідок західних авторів — формальних та тематичних. однак вороний іноді й сам віддає данину традиції, як, наприклад, у вірші «краю мій рідний». символізм як відкриття нового потенціалу в українській поезії. «блакитна панна». микола вороний — один із перших українських символістів. він свідомо береться за введення нового в українську поезію — нових тем, нових засобів зображення. відходячи від звичних читачеві напівфольклорних тропів, вороний береться за складне мистецтво сплетіння символів. яскраві приклади символістських віршів — «інфанта», «блакитна панна». вірші чарівні, немовби оповиті серпанком таємничості. за блакитною панною легко вгадується постать весни — традиційної для української поезії, але зображеної абсолютно по-новому. але якщо копнути глибше, можна побачити уособлення вічної жіночності, в ім'я якої творили російські символісти блок, андрій бі це досягається за слів-символів, які натякають на приховані значення. також велику роль відіграють словотворчі експерименти, наприклад «у завивалі мрі», «ви усміхнулись » також поет постійно експериментує з віршовим розміром, створюючи рядки з різним ритмічним малюнком. творче осмислення стосунків поета й поезії. роздумами на цю тему багата поетична присвята «іванові франкові». вороний сприймає поезію насамперед як дитя свободи: справжні вічні вірші не можуть бути написаними з-під палки. поет не повинен бездумно вихваляти свою землю, він має бачити й недоліки і вміти вказати на них художньо. у поезії має бути місце й для краси, але змальованої оригінально, без поетичних штампів. цю позицію доводить, наприклад, вірш вороного «блакитна панна». микола вороний і декадентство. (вороному у зв'язку з його символістським кредо часто закидали звинувачення у декадентстві. але сам вороний завжди заперечував такий ярлик, і його творчість, особливо патріотична, дає йому на це право. революційні вірші просякнуті вірою в успіх, тоді як головний настрій декадансу грунтується на зневірі у власних силах чи у змозі суспільства протистояти культурному занепаду. можливо, риси декадансу можна побачити в інтимній ліриці поета.