З давніх давен собака жив поруч із людиною, був її другом та помічником. Це перша тварина, яку приручила давня людина. Вона ділилася із собакою їжею, а той допомагав їй на полюванні та охороняв її та її житло. З тих самих пір продовжується вірна дружба між ними.
Сьогодні роль собаки в житті людей дуже важлива, вона виконує безліч функцій. По-перше, собака – це зазвичай домашній улюбленець усієї родини, який зігріває своїм дружнім ставленням серце, розважає, охороняє дім. Моя подруга дуже любить собак. Вона каже, що собаки дуже розумні, вміють вчитися, розуміють господаря навіть без слів, відчуваючи його настрій. Є породи собак, наприклад, лабрадор, які є дуже добрими, їх беруть у родини з маленькими дітьми, яким вони стають справжніми друзями та захисниками.
Собака робить багато корисного для нас. Спеціально навчені собаки допомагають розшукувати людей в горах, рятувати на воді, несуть службу в міліції, а інші стають поводирями людей, які втратили зір, не дадуть вам заблукати в лісі. Мабуть, вони вміють робити ще багато чого, про що я й не знаю.
Та дружба – це не гра в одні ворота, так що людина зі свого боку також має бути справжній товаришем своєму улюбленцеві. Зазвичай люди добре ставляться до домашніх собак, піклуються про них, починаючи від годування та закінчуючи модними зараз походами до собачих салонів краси! Цікаво, що собаки не вимагають багато. За добре ставлення вони раді й м’якій подушці в квартирі, й звичайній конурі у дворі. Вони згодні прожити життя в неволі заради того, щоб бути потрібними. Тож на мою думку, найважливіше – це не ображати тварин, бо в них також є почуття, а свого господаря вони люблять.
Собака – вірний друг людини, який не посміється та не зрадить, до в усьому, де може, зрозуміє її настрій та спробує покращити, незважаючи на те, що він має чотири лапи та хвіст і не вміє розмовляти словами. Та взаєморозуміння без слів ще більш цінне. Тож варто бути вдячним нашим улюбленцям за їхню відданість та відплачувати їм тим же самим.
Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала і просто гала за красою природи.
Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.
А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.
З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались.
Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.
Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.
Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!
З давніх давен собака жив поруч із людиною, був її другом та помічником. Це перша тварина, яку приручила давня людина. Вона ділилася із собакою їжею, а той допомагав їй на полюванні та охороняв її та її житло. З тих самих пір продовжується вірна дружба між ними.
Сьогодні роль собаки в житті людей дуже важлива, вона виконує безліч функцій. По-перше, собака – це зазвичай домашній улюбленець усієї родини, який зігріває своїм дружнім ставленням серце, розважає, охороняє дім. Моя подруга дуже любить собак. Вона каже, що собаки дуже розумні, вміють вчитися, розуміють господаря навіть без слів, відчуваючи його настрій. Є породи собак, наприклад, лабрадор, які є дуже добрими, їх беруть у родини з маленькими дітьми, яким вони стають справжніми друзями та захисниками.
Собака робить багато корисного для нас. Спеціально навчені собаки допомагають розшукувати людей в горах, рятувати на воді, несуть службу в міліції, а інші стають поводирями людей, які втратили зір, не дадуть вам заблукати в лісі. Мабуть, вони вміють робити ще багато чого, про що я й не знаю.
Та дружба – це не гра в одні ворота, так що людина зі свого боку також має бути справжній товаришем своєму улюбленцеві. Зазвичай люди добре ставляться до домашніх собак, піклуються про них, починаючи від годування та закінчуючи модними зараз походами до собачих салонів краси! Цікаво, що собаки не вимагають багато. За добре ставлення вони раді й м’якій подушці в квартирі, й звичайній конурі у дворі. Вони згодні прожити життя в неволі заради того, щоб бути потрібними. Тож на мою думку, найважливіше – це не ображати тварин, бо в них також є почуття, а свого господаря вони люблять.
Собака – вірний друг людини, який не посміється та не зрадить, до в усьому, де може, зрозуміє її настрій та спробує покращити, незважаючи на те, що він має чотири лапи та хвіст і не вміє розмовляти словами. Та взаєморозуміння без слів ще більш цінне. Тож варто бути вдячним нашим улюбленцям за їхню відданість та відплачувати їм тим же самим.
Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала і просто гала за красою природи.
Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.
А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.
З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались.
Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.
Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.
Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!
Объяснение: