багато країн, громадяни яких з особливою повагою ставляться до своєї історії, творення держави. Кожна країна має свої свята, що пов'язані з її історією, традицією чи знаменними датами. У нас теж є знаменні дати, традиції, але є й такі дати, які називають скорботними. Про них теж не забувають, щоб вони більше не повторилися.
Мені особливо приємні українські свята, коли я можу уявити Україну у вигляді святково вбраної дівчини. Її вбрання символізує майбутнє моєї сонячної країни. Це віночок, вишита сорочка, ошатна плахта. Або ж Україну уявляю доброю матір'ю в яскравій хустці та святковому одязі.
Одне розумію: щоб такий образ з'являвся мені, як і всім українцям, для цього слід багато працювати й докладати чималих зусиль. Заквітчати Україну можна успіхами в розвитку науки, техніки, підвищенні добробуту людей. І тоді Україну завжди будуть сприймати як привабливу й мудру господиню.
Курочка Ряба Казка на новий лад У великій державі, за високими горами, за швидкими ріками жили-були собі глухі дід та баба. Жили на краю села біля лісу у невеличкій хатинці, ходили влітку по гриби, ягоди, їздили у м. Івано-Франківськ на базар, бо від держави уваги не дочекаєшся, пенсію вони мали маленьку й жити було важко. А у них була курочка Ряба. Одного разу та знесла яєчко, не просте — а золоте. Дід бив — не розбив, баба била — не розбила. Вже вечір на дворі, втомилися старі, тож вирішили, що краще вранці на свіжу голову подумати, що робити з яєчком. Курочка Ряба Казка на новий лад Поклали яєчко в миску і поставили в куточок. Вранці прокинулись старі і порадились їхати в місто Івано-Франківськ в обласну організацію глухих, на прийом до диво-перекладача, котра все чує, все знає і обов’язково підкаже, що робити з яєчком далі. Слава про її чари йшла по всьому світу. Приїхали до міста дід і баба, зайшли у великий красень-палац, що стоїть прямо в центрі міста. Озирнулися по кутках і бачать: їм назустріч йде чарівниця-перекладач. Любо посміхнулася, привіталася та питає, що їх привело в таку далеку дорогу. Дід і баба все докладно розказали про свою проблему: мовляв, вони не знають, що робити з яєчком. Мудра чарівниця, не довго думаючи, порадила старим звернутися у ломбард. Дід та баба щиро подякували їй і рушили недалечко через дорогу до ломбарду. Там яєчко обдивились з усіх боків, сказали, що воно дуже дороге й дали за нього купу грошей. І баба з дідом нараз стали багатими. Тож побудували вони хату, купили плазмовий телевізор, бо їм, глухим, погано бути без телевізора, та ще придбали мобільний телефон, передплатили газету «Наше життя», придбали путівку на море до Оздоровчого центру «Одіссей». І стали вони добре жити. Тут і казці кінець!
багато країн, громадяни яких з особливою повагою ставляться до своєї історії, творення держави. Кожна країна має свої свята, що пов'язані з її історією, традицією чи знаменними датами. У нас теж є знаменні дати, традиції, але є й такі дати, які називають скорботними. Про них теж не забувають, щоб вони більше не повторилися.
Мені особливо приємні українські свята, коли я можу уявити Україну у вигляді святково вбраної дівчини. Її вбрання символізує майбутнє моєї сонячної країни. Це віночок, вишита сорочка, ошатна плахта. Або ж Україну уявляю доброю матір'ю в яскравій хустці та святковому одязі.
Одне розумію: щоб такий образ з'являвся мені, як і всім українцям, для цього слід багато працювати й докладати чималих зусиль. Заквітчати Україну можна успіхами в розвитку науки, техніки, підвищенні добробуту людей. І тоді Україну завжди будуть сприймати як привабливу й мудру господиню.
У великій державі, за високими горами, за швидкими ріками жили-були собі глухі дід та баба. Жили на краю села біля лісу у невеличкій хатинці, ходили влітку по гриби, ягоди, їздили у м. Івано-Франківськ на базар, бо від держави уваги не дочекаєшся, пенсію вони мали маленьку й жити було важко. А у них була курочка Ряба. Одного разу та знесла яєчко, не просте — а золоте. Дід бив — не розбив, баба била — не розбила. Вже вечір на дворі, втомилися старі, тож вирішили, що краще вранці на свіжу голову подумати, що робити з яєчком. Курочка Ряба Казка на новий лад Поклали яєчко в миску і поставили в куточок. Вранці прокинулись старі і порадились їхати в місто Івано-Франківськ в обласну організацію глухих, на прийом до диво-перекладача, котра все чує, все знає і обов’язково підкаже, що робити з яєчком далі. Слава про її чари йшла по всьому світу. Приїхали до міста дід і баба, зайшли у великий красень-палац, що стоїть прямо в центрі міста. Озирнулися по кутках і бачать: їм назустріч йде чарівниця-перекладач. Любо посміхнулася, привіталася та питає, що їх привело в таку далеку дорогу. Дід і баба все докладно розказали про свою проблему: мовляв, вони не знають, що робити з яєчком. Мудра чарівниця, не довго думаючи, порадила старим звернутися у ломбард. Дід та баба щиро подякували їй і рушили недалечко через дорогу до ломбарду. Там яєчко обдивились з усіх боків, сказали, що воно дуже дороге й дали за нього купу грошей. І баба з дідом нараз стали багатими. Тож побудували вони хату, купили плазмовий телевізор, бо їм, глухим, погано бути без телевізора, та ще придбали мобільний телефон, передплатили газету «Наше життя», придбали путівку на море до Оздоровчого центру «Одіссей». І стали вони добре жити. Тут і казці кінець!