Коли б у вагоні було світліше, колеги голови амереканської делегації помітили б. як у цьому місці згадок по його обличчю пробігла весела посмішка Зробити синтаксичний розбір речення
Якось у одне село прийшла Зима. Холодна, сива, сувора і люта. Уся крижана.
Довго ходила, лякала усіх на шляху. А потім вирішила завалити село снігом, щоб ніхто не зміг вибратись із соіх хатинок. Бере у Мороза сніг, витрушує на землю. Майже висипала увесь сніг, а тут щось таке гарне і зелене пролетіло, сніг з дороги зміло. Але ніхто не бачив цього героя.
Розлютилася Зима, насупилася, і почала лютий Вітер звати. Прилетів вітер, а Зима його просить холод зробити, щоби усім у селі було погано. Погодився Вітер, холод зробив. Думали люди, що не виживуть, і почали плакати, Весну звати.
Знову щось зелене і гарне летить, а з нею жайворонки. Це була Весна. Рум'яна, красива, у зеленій сукні.
Сказала Весна, що хоче змагатися з Зимою. Погодилася Зима.
Почали бій. Зима обсипала кригою Весну, але її захищали листя дерев. Потім Весна Сказала пташкам потішити людей, розвеселити їх. Почали жайворонки співати красиві мелодії, і люди почали радуватися.
Не гони коня кнутом, а гони вівсом не вір словам , а вір ділам семеро одного не ждуть хто питає, той не блудить не зазнавши гіркого, що ти знаєш про солодке? чули дзвін та не узнали, де він не знав, не знав та й забув моя хата скраю, я нічого не знаю якщо на своєму язиці не втримаєш, то на чужий не сподівайся горе тому жить, хто життям не дорожить:)
Як овечка: не мовить ні словечка.Не так то він діє, як тим словом сіє.Кого не б'є слово, тому й палиця не За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.Впік мене тим словом, не треба й вогню.Дурний язик — голові не приятель.Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.Не кидай слова на вітер.Слово — не полова, язик — не помело.Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
Якось у одне село прийшла Зима. Холодна, сива, сувора і люта. Уся крижана.
Довго ходила, лякала усіх на шляху. А потім вирішила завалити село снігом, щоб ніхто не зміг вибратись із соіх хатинок. Бере у Мороза сніг, витрушує на землю. Майже висипала увесь сніг, а тут щось таке гарне і зелене пролетіло, сніг з дороги зміло. Але ніхто не бачив цього героя.
Розлютилася Зима, насупилася, і почала лютий Вітер звати. Прилетів вітер, а Зима його просить холод зробити, щоби усім у селі було погано. Погодився Вітер, холод зробив. Думали люди, що не виживуть, і почали плакати, Весну звати.
Знову щось зелене і гарне летить, а з нею жайворонки. Це була Весна. Рум'яна, красива, у зеленій сукні.
Сказала Весна, що хоче змагатися з Зимою. Погодилася Зима.
Почали бій. Зима обсипала кригою Весну, але її захищали листя дерев. Потім Весна Сказала пташкам потішити людей, розвеселити їх. Почали жайворонки співати красиві мелодії, і люди почали радуватися.
Злякалася Зима сміху людей, і втекла з села.
І з того часу люблять люди Весну, радіють ій.
не вір словам , а вір ділам
семеро одного не ждуть
хто питає, той не блудить
не зазнавши гіркого, що ти знаєш про солодке?
чули дзвін та не узнали, де він
не знав, не знав та й забув
моя хата скраю, я нічого не знаю
якщо на своєму язиці не втримаєш, то на чужий не сподівайся
горе тому жить, хто життям не дорожить:)
Як овечка: не мовить ні словечка.Не так то він діє, як тим словом сіє.Кого не б'є слово, тому й палиця не За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.Впік мене тим словом, не треба й вогню.Дурний язик — голові не приятель.Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.Не кидай слова на вітер.Слово — не полова, язик — не помело.Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.