Коли Женя виходила на балкон, їй видно було весь двір. Перед їхніми вікнами стояла кочегарка – незграбна цегляна споруда з високою трубою чорною від диму. За кочегаркою стримів баштовий кран, а поряд поволі підіймалися стіни дев’ятиповерхового будинку, позираючи на сонце порожніми вікнами. На цьому майданчику, оточеному кочегаркою, купами цегли, а далі за горожею, і розкинувся їхній двір. У дворі збереглися сліди колишніх стареньких особнячків – залишки дикого винограду, квітників, кілька фруктових дерев, струхлявілі парканчики, уже де-не-де повалені, з діромахами вибитих дошок. У дальньому кутку, закриваючи двір од північних вітрів, стояв новий багатоповерховий будинок, облицьований білою плиткою. В тому будинку, на другому поверсі, проживав Андрій Кущолоб, тобто Бен. З Беном Женя познайомилась давно, чи не з дитячих колясок. А у нього вдома побувала пізніше, коли вони разом ходили до школи. Уже не пригадує, по що її послала мати до Кущолобів. Здається, позичити ключа, ще закривати консервні банки. Не без деякого страху вона відправилась у сусідній будинок. Уже парадні двері свідчили, що тут проживає войовник-мілітарист: скло вибите, фанера порізана, стіни повидряпувані до рудої цеглі. Скрізь грізні написи. Женя, тоді ще мала й простодушна, злякалася цих написів. А попереду було ще страшніше. Бенові двері – наче вхід у печеру розбійників. Чорний дерматин хтось порубав, здавалося, шаблею чи прострочив з кулемета – із дірочок і проріх виглядала біла скловата. Угорі намальовано череп з кістками й написано: Fantomas, а нижче пістолет, що стріляє вам у вічі, і гостинне за : Ласкаво просимо! Знайдіть у тексті опис будинку, де мешкав Бен (інтер’єр) і опис двору (екстер’єр). Перекажіть письмово ці частини висловлювання.

Є ще люди сонні, наче сови,

а глухі до слова - це найгірш.

Ти до рідної прислухайсь мови,

прокажи відмінки - це ж як вірш!

Називний питає: хто ти? що ти?

Хоче він про наслідки роботи

і про тебе чути лиш похвали,

щоб тебе як приклад називали.

Родовий доскіпує свого -

хоче знати він: кого? чого?

І про тебе знать, якого роду,

що немає роду переводу.

Все давальний дасть - не жаль йому,

але хоче знать: кому? чому?

Знать про тебе, гожого на вроду,

що даєш і ти свому народу?

У знахідного свої потреби:

він - кого? і що? - питає в тебе.

І кого всі ми за друзів маєм,

і що друзі роблять нам навзаєм?

А орудний хоче знать: ким? Чим?

У труді орудуй разом з ним.

Хоче знать: що здатний ти утнути?

Чим ти сильний? Ким ти хочеш бути?

А місцевий - де? В якому місці?

Хоче знати - у селі чи в місті?

Кличний закликає всіх навколо:

гей, Іване, Петре чи Миколо,

ви не будьте сонні та байдужі -

у житті нема нічого згірш.

Рідна мова! В ній слова - як ружі,

а самі відмінки - наче вірш.НАДЕЮСЬ МОЖЕТ ТЕБЕ ЕТО

«Жаргон- речь, какой- нибудь социальной или иной объединенной общими интересами группы, содержащая много отличительных от общего языка, в том числе искусственных, иногда условных слов или выражений» [Ожегов С. И. 1984:163]

«Жаргон (франц. jargon) – социальная разновидность речи, характеризующаяся профессиональной (нередко экспрессивно переосмысленной) лексикой и фразеологией общенародного языка.

Жаргон является принадлежностью относительно открытых социальных и профессиональных групп людей, объединенных общностью интересов, привычек, занятий, социального положения и т. п. В нестрого терминологическом смысле слово «жаргон» употребляется для обозначения искаженной, вульгарной, неправильной речи. В отличие от арго, жаргон в своем оформлении в целом отталкивается от общелитературного языка, являясь как бы социальным диалектом определенной возрастной общности людей или «профессиональной» корпорации. В отличие от территориальных диалектов, жаргон не обладает собственной фонетической и грамматической системой. Примерами могут быть студенческий и школьный жаргон.

Лексика жаргона строится на базе литературного языка путем переосмысления, метафоризации, звукового искажения.

Жаргон включает «арготическую» часть (т.е. профессиональную лексику, связанную с общим занятием, деятельностью) и «общебытовой словарь» (экспрессивная лексика обиходно- бытового общения). Слова и выражения жаргонной речи, используемые за пределами жаргона, называются жаргонизмами. Жаргонизмы как элементы социально- стилевых разновидностей речи используются в языке художественной литературы для реалистического изображения различных социальных групп и категорий людей, а также в характерологических и стилистических целях при художественных переводах иноязычных авторов.