Ра́діо (від лат. radio — випромінюю) — загальна назва методів безпровідного передавання та отримання інформації за до електромагнітних хвиль радіочастотного діапазону. Передавання інформації здійснюють у системах радіозв'язку, радіомовлення, телебачення, радіокерування, активної радіолокації тощо. У системах пасивної радіолокації, пеленгації і подібних здійснюють тільки отримання інформації. Словом радіо також скорочено називають радіомовлення — засіб масової інформації, призначений для широкої аудиторії, й побутові радіоприймачі.
У побуті словом радіо називали також дротові абонентські гучномовці. Поєднання радіоприймача та електричного програвача платівок мало назву радіола. Поєднання радіоприймача та магнітофона — радіомагнітола. Поєднання радіоприймача, телевізора, програвача платівок та/або магнітофона — радіокомбайн.
Як мас-медіа радіо набуло популярності на початку XX століття. У другій половині XX століття його популярність поступилася телебаченню, але радіо досі (на початок XXI-го століття) залишається доволі популярним, конкуруючи з телебаченням та Інтернетом. У час свого розквіту радіо було потужним засобом масової пропаганди й тому технічним засобом, що значно вплинув на історію людства. Діапазон радіопередач, проте, дуже широкий, крім новин і пропагандистських матеріалів, радіопрограми включають трансляцію розважальних передач: музики й театральних постановок, спортивних подій, освітніх програм тощо.
Радіозв'язок використовує сигнали радіочастотного діапазону, тобто частот, що набагато перевищують частоти акустичних сигналів. Тому для здійснення передачі акустичні сигнали накладать на високочастотну основу, здійснюючи модуляцію, а при прийомі демодулюють, відтворюючи початковий сигнал.
Наприклад, при передаванні звукової інформації голос оператора створює акустичні звукові коливання, які в мікрофоні перетворюються у відповідні їм електричні коливання звукової частоти — це так званий модулюючий сигнал, який надходить у передавальний пристрій. Там генеруються гармонічні так звані носійні (призначені для «перенесення» інформації в просторі) коливання, частота яких значно перевищує частоту модулюючого сигналу. Один або декілька з параметрів носійного коливання (амплітуда, частота, фаза) змінюється відповідно до зміни модулюючого сигналу. Модульовані носійні коливання випромінюються передавальною антеною у простір у вигляді електромагнітних радіохвиль. Вони надходять до приймальної антени радіоприймача разом із безліччю інших радіохвиль від інших передавальних пристроїв та джерел завад: природних (в основному блискавки) та штучних. У приймачі здійснюється вибір (селекція), підсилення, демодуляція (детектування) переданих модульованих носійних коливань. У результаті отримують електричні коливання звукової частоти, які в гучномовці відтворюють голос оператора.
З розвитком радіоелектроніки крім передавання аналогового сигналу стали використовувати також цифровий формат кодування — виникло цифрове радіо. Такий формат дозволяє, серед іншого, записувати й зберігати радіопередачі на електронних носіях інформації, передавати їх через Інтернет тощо.
Подібними принципами послуговуються, крім власне радіо, також інші засоби безпровідного радіозв'язку, наприклад телебачення, яке втім вимагає для кодування зображення вищих частот, мобільні телефони, WiFi тощо.
Ра́діо (від лат. radio — випромінюю) — загальна назва методів безпровідного передавання та отримання інформації за до електромагнітних хвиль радіочастотного діапазону. Передавання інформації здійснюють у системах радіозв'язку, радіомовлення, телебачення, радіокерування, активної радіолокації тощо. У системах пасивної радіолокації, пеленгації і подібних здійснюють тільки отримання інформації. Словом радіо також скорочено називають радіомовлення — засіб масової інформації, призначений для широкої аудиторії, й побутові радіоприймачі.
У побуті словом радіо називали також дротові абонентські гучномовці. Поєднання радіоприймача та електричного програвача платівок мало назву радіола. Поєднання радіоприймача та магнітофона — радіомагнітола. Поєднання радіоприймача, телевізора, програвача платівок та/або магнітофона — радіокомбайн.
Як мас-медіа радіо набуло популярності на початку XX століття. У другій половині XX століття його популярність поступилася телебаченню, але радіо досі (на початок XXI-го століття) залишається доволі популярним, конкуруючи з телебаченням та Інтернетом. У час свого розквіту радіо було потужним засобом масової пропаганди й тому технічним засобом, що значно вплинув на історію людства. Діапазон радіопередач, проте, дуже широкий, крім новин і пропагандистських матеріалів, радіопрограми включають трансляцію розважальних передач: музики й театральних постановок, спортивних подій, освітніх програм тощо.
Радіозв'язок використовує сигнали радіочастотного діапазону, тобто частот, що набагато перевищують частоти акустичних сигналів. Тому для здійснення передачі акустичні сигнали накладать на високочастотну основу, здійснюючи модуляцію, а при прийомі демодулюють, відтворюючи початковий сигнал.
Наприклад, при передаванні звукової інформації голос оператора створює акустичні звукові коливання, які в мікрофоні перетворюються у відповідні їм електричні коливання звукової частоти — це так званий модулюючий сигнал, який надходить у передавальний пристрій. Там генеруються гармонічні так звані носійні (призначені для «перенесення» інформації в просторі) коливання, частота яких значно перевищує частоту модулюючого сигналу. Один або декілька з параметрів носійного коливання (амплітуда, частота, фаза) змінюється відповідно до зміни модулюючого сигналу. Модульовані носійні коливання випромінюються передавальною антеною у простір у вигляді електромагнітних радіохвиль. Вони надходять до приймальної антени радіоприймача разом із безліччю інших радіохвиль від інших передавальних пристроїв та джерел завад: природних (в основному блискавки) та штучних. У приймачі здійснюється вибір (селекція), підсилення, демодуляція (детектування) переданих модульованих носійних коливань. У результаті отримують електричні коливання звукової частоти, які в гучномовці відтворюють голос оператора.
З розвитком радіоелектроніки крім передавання аналогового сигналу стали використовувати також цифровий формат кодування — виникло цифрове радіо. Такий формат дозволяє, серед іншого, записувати й зберігати радіопередачі на електронних носіях інформації, передавати їх через Інтернет тощо.
Подібними принципами послуговуються, крім власне радіо, також інші засоби безпровідного радіозв'язку, наприклад телебачення, яке втім вимагає для кодування зображення вищих частот, мобільні телефони, WiFi тощо.