Сучасний світ швидко змінюється, з кожним днем з'являються нові технології, а разом з ними зростають можливості кожної людини. Раніше люди турбувалися за листи котрий відправили до свого родича, чи друга , а сьогодні не тне треба бігти через все місто, щоб розповісти другу цікаву історію, або чекати поки прийде письмова відповідь. Багато підлітків знаходять кращих друзів "онлайн". Через це гостро постає питання, віртуальний світ та віртуальні друзі чи реальність? Я вважаю, що кожна людина має право вирішувати, що для неї важливіше: гаджети чи реальне спілкування.
З одного боку, гаджети покращують та полегшують життя людини. Інтернет дає змогу людині, яка в реальному житті ніколи б першою не підійшла познайомитися, шанс знайти друзів та однодумців. Можна навіть сказати, що такий б знайомства - справжнє джерело та скарб для інтроверта. Наприклад, ми з моєю найкращою подругою познайомилися саме так. Ми з нею були дуже не впевненими у реальному житті, часто боялися спілкування з іншими людьми, але саме інтернет познайомив нас. Сьогодні ми не відчуваємо дискомфорту при спілкуванні в реальному світі. Я думаю, що саме інтернет допоміг нам стати більш впевненими, не хвилюватися з приводу спілкування з іншими людьми, однолітками.
Але з іншого боку, людина може звикнути спілкуватися з "ніками" та "аватарами". На сьогодні існує вже багато випадків так званої "інтернет-залежності", жертвами найчастіше стають підлітки з комплексами, які так легко приховати під час онлайн-спілкування. На мою думку, це лише ігнорування проблеми, а не її рішення, комплекси не зникають, а лише з часом тільки ростуть.
На питання: "Чи варто залишити онлайн-світ і спілкуватися лише в реальності?" я би відповіла: "Однозначно ні", але і жити все життя в інтернеті теж не порадила б. Де шукати друзів - особисте рішення кожного, впливати на яке ніхто не повинен; це право, яке мають всі люди і віднімати це право жодна людина не може. Життя з кожним днем прогресує, стає швидшим, з'являються нові технології, нові додатки для обміну інформацією в інтернеті. Аби користуватися плюсами сучасності, варто спробувати обидва спілкування та пошуку нових знайомств.
З радістю в душі і усмішкою на своєму обличчі я пишу цей твір. Чому свою сім’ю, в якій проживаю – я називаю скарбом? А тому, що я найщасливіші дівчина в цілому світі. Я вважаю, що там, де в сім’ї панує мир, злагода, взаєморозуміння, любов до своїх дітей, а дітей до своїх батьків – це є безцінним скарбом в моєму серці.
Від свого батька я успадковую впевненість у своїх вчинках, чесність і справедливість, порядність, любов і ласку до мене, до мого брата, до моєї дорогесенької, щирої і ніжної матусі, від своєї дорогесенької мами –я успадковую всі ті добрі, щирі і ніжні риси характеру, які є зараз у моєї мами.
Завдяки тому, що у нашій сім’ї панує завжди мир і спокій, взаєморозуміння, повага і шана до кожного, хто є у нашій сім’ї – я зі своїм братом стоїмо твердо на ногах і впевнені у завтрашньому дні.
Треба любити і шанувати, поважати своїх батьків – не завдавати їм болю і сорому своєю поведінкою. І чого гріха таїти, що іноді ми засмучуємо своїх батьків, завдаємо їм болю, своєю поведінкою, своїми вчинками, своїм не хотінням чи не прагненням вчитися, і як боляче дивитися на їхні переживання, на їхню душевну муку за нас, але вони добрі, вони готові за нас своє життя віддати, що лише нам було добре, щоб ми жили радісно і щасливо. Для своїх батьків – ми є скарбом тому, що ми їхні діти, а наші батьки для нас є безцінним скарбом. Чому я написала, що мої батьки, моя сім’я є скарбом, а тому, що я твердо впевнена – де у сім’ї між батьками і дітьми є любов, взаєморозуміння, де я живу щасливою і радісною, то це є безцінним скарбом для мене.
Я люблю свою родину, свою сім’ю тому, що це є мій безцінний скарб і я буду берегти, як свою зіницю ока.
Объяснение:
Сучасний світ швидко змінюється, з кожним днем з'являються нові технології, а разом з ними зростають можливості кожної людини. Раніше люди турбувалися за листи котрий відправили до свого родича, чи друга , а сьогодні не тне треба бігти через все місто, щоб розповісти другу цікаву історію, або чекати поки прийде письмова відповідь. Багато підлітків знаходять кращих друзів "онлайн". Через це гостро постає питання, віртуальний світ та віртуальні друзі чи реальність? Я вважаю, що кожна людина має право вирішувати, що для неї важливіше: гаджети чи реальне спілкування.
З одного боку, гаджети покращують та полегшують життя людини. Інтернет дає змогу людині, яка в реальному житті ніколи б першою не підійшла познайомитися, шанс знайти друзів та однодумців. Можна навіть сказати, що такий б знайомства - справжнє джерело та скарб для інтроверта. Наприклад, ми з моєю найкращою подругою познайомилися саме так. Ми з нею були дуже не впевненими у реальному житті, часто боялися спілкування з іншими людьми, але саме інтернет познайомив нас. Сьогодні ми не відчуваємо дискомфорту при спілкуванні в реальному світі. Я думаю, що саме інтернет допоміг нам стати більш впевненими, не хвилюватися з приводу спілкування з іншими людьми, однолітками.
Але з іншого боку, людина може звикнути спілкуватися з "ніками" та "аватарами". На сьогодні існує вже багато випадків так званої "інтернет-залежності", жертвами найчастіше стають підлітки з комплексами, які так легко приховати під час онлайн-спілкування. На мою думку, це лише ігнорування проблеми, а не її рішення, комплекси не зникають, а лише з часом тільки ростуть.
На питання: "Чи варто залишити онлайн-світ і спілкуватися лише в реальності?" я би відповіла: "Однозначно ні", але і жити все життя в інтернеті теж не порадила б. Де шукати друзів - особисте рішення кожного, впливати на яке ніхто не повинен; це право, яке мають всі люди і віднімати це право жодна людина не може. Життя з кожним днем прогресує, стає швидшим, з'являються нові технології, нові додатки для обміну інформацією в інтернеті. Аби користуватися плюсами сучасності, варто спробувати обидва спілкування та пошуку нових знайомств.
З радістю в душі і усмішкою на своєму обличчі я пишу цей твір. Чому свою сім’ю, в якій проживаю – я називаю скарбом? А тому, що я найщасливіші дівчина в цілому світі. Я вважаю, що там, де в сім’ї панує мир, злагода, взаєморозуміння, любов до своїх дітей, а дітей до своїх батьків – це є безцінним скарбом в моєму серці.
Від свого батька я успадковую впевненість у своїх вчинках, чесність і справедливість, порядність, любов і ласку до мене, до мого брата, до моєї дорогесенької, щирої і ніжної матусі, від своєї дорогесенької мами –я успадковую всі ті добрі, щирі і ніжні риси характеру, які є зараз у моєї мами.
Завдяки тому, що у нашій сім’ї панує завжди мир і спокій, взаєморозуміння, повага і шана до кожного, хто є у нашій сім’ї – я зі своїм братом стоїмо твердо на ногах і впевнені у завтрашньому дні.
Треба любити і шанувати, поважати своїх батьків – не завдавати їм болю і сорому своєю поведінкою. І чого гріха таїти, що іноді ми засмучуємо своїх батьків, завдаємо їм болю, своєю поведінкою, своїми вчинками, своїм не хотінням чи не прагненням вчитися, і як боляче дивитися на їхні переживання, на їхню душевну муку за нас, але вони добрі, вони готові за нас своє життя віддати, що лише нам було добре, щоб ми жили радісно і щасливо. Для своїх батьків – ми є скарбом тому, що ми їхні діти, а наші батьки для нас є безцінним скарбом. Чому я написала, що мої батьки, моя сім’я є скарбом, а тому, що я твердо впевнена – де у сім’ї між батьками і дітьми є любов, взаєморозуміння, де я живу щасливою і радісною, то це є безцінним скарбом для мене.
Я люблю свою родину, свою сім’ю тому, що це є мій безцінний скарб і я буду берегти, як свою зіницю ока.