Контрольна робота. Прислівник.
(за кожну правильну відповідь 0,5б.)
1. Прислівник відповідає на питання:
А. який? чий?
Б. що роблячи? що зробивши?
В. як? наскільки? навіщо?
Г. скільки? котрий?
12. Прислівники мимохіть, нашвидкуруч, повсякчас утворено
А префіксальним Б суфіксальним В злиття основ;
Г префіксально-суфіксальним Які прислівники можуть утворювати ступені порівняння?:
А. якісні, відносні, присвійні;
Б. якісно-означальні;
В. обставинні часу;
Г. обставинні причини та місця.
4. Прислівник набагато належить до розряду:
А дії;
Б. міри та ступеня дії;
В. причини;
Г. якісно-означальні.
5. Помилку в утворенні форми ступеня порівняння прислівника допущено в рядку:
А. найліпше;
Б. більш актуально;
В. найменш вдало;
Г. менш гірше.
6. Усі прислівники пишуться з двома -нн у рядку:
А. прекрасн..о, невблаган..о, незграбн..о;
Б. грішн..о, невпин..о, живописн..о;
В. рівнин..о, туман..о я;
Г. бажан..о, попідтин..ю, перлин..о.
7. Установити відповідність між прислівниками та їх розрядами за значенням (за кожну правильну відповідь 0,5б.)
1. довіку А. місця
2. наперекір Б. часу
3. спересердя В дії
4. вдвічі Г. міри й ступеня дії
5. по-українськи Д. мети
6.праворуч Е. причини
8. Установити відповідність між прислівником та формою ступеня порівняння прислівника (за кожну правильну відповідь 0,5б.)
1. холодніше А форма найвищого ступеня порівняння
2. найбільш чисто Б. складена форма найвищого ступеня порівняння
3. найгірше В форма вищого ступеня порівняння
4. більш вдало Г. складена форма вищого ступеня порівняння
9. Літеру и треба писати на місці всіх пропусків у варіанті
Б навскоки, настільки, заради
10 Правильно утворено форми ступенів порівняння прислівника
А зручно — більш зручно — найбільш зручніше
Б гаряче — більш гарячіше — найбільш гаряче
В довго — більш довго — більш найдовше
Г радісно — більш радісно — найбільш радісно
Д доволі — більш доволі — найбільш доволі
11. Помилку в утворенні форми ступенів порівняння прислівника допущено в рядку
А часто — частіше
Б тихо — тихіше
В близько — близькіше
Г дорого — дорожче
Д яскраво — яскравіше
12. Усі слова є прислівниками у рядку:
А. випадково, дорогий, пішки;
Б. напам’ять, завширшки, втричі;
В. поріг, по-моєму, прекрасно;
Г. любо-дорого, навзаєм, використано.
13. Визначити, у прислівниках якого рядка у процесі творення форми вищого ступеня порівняння відбувається чергування.
А Низько, дорого.
Б Темно, легко.
В Дешево, хитро.
Г Світло, гостро.
14.Визначити рядок, у якому всі прислівники утворені префіксальним А Спідлоба, передусім, удвоє, ушир.
Б Помалу, щовечора, деінде, навстіж.
В Удосвіта, заново, зліва, услід.
Г Щодалі, абияк, казна-де, чимало.
15. Від іменників утворено всі прислівники рядка:
А відтепер, востаннє, втрьох;
Б занизько, замолоду, гірко;
В вочевидь, внічию, зісподу;
Г довіку, вгору, вволю.
16. Виділене слово є прислівником і його треба писати разом
А Брудний пакет кинули до/купи сміття.
Б Діти відпочивали тут у/перше.
В Туристи спустилися з/гори Ай-Петрі
Г Сергій підійшов до/дому батька.
Вчора ми з хлопцями грали у футбол у нашому дворі. І раптом до нас прибігли дві дівчинки, які бавились на сусідньому дитячому майданчику: Даринка, сестричка капітана нашої команди Матвія, і її подружка Юля. Вони, переьиваючи одна одну, закричали:
- Хлопці! Хлопчики! До ть! Там кошеня залізло на дерево, а злізти тепер боїться! Воно таке маленьке! Вона таке миле! Біднесеньке! Нявчить!
Ми всі гуртом побігли туди, і побачили маленьке руде кошеня, яке тремтіло на дереві. Воно вчепилось всіма чотрима лапами за гілку і тихесенько нявкало від страху.
Матвій сказав:
- Гаразд, хлопці! Давайте до тваринці! Сергійко та Артем, підсадіть-но мене, будь ласка...
Він спритно ухопився за нижню гілку дерева, підтягнувся, і вже за кілька секунд був біля кошеняти. Він простягнув руку, щоб узяти його, але кошеня злякано зашипіло і спробувало дряпнути Матвія лапкою.Тоді Матвій крикнув хлопцям унизу:
- Киньте мені якусь куртку, чи щось таке!
- Я дам свою! Тільки хай хтось кине! - Даринка подала Артемкові свою курточку, і Артем влучним кидком відправив куртку просто у руки Матвію.
Матвій вчепився ногами за стовбур, взяв куртку двома руками, і раптовим швидким рухом накрив нею кошеня. Кошеня голосно і ображено нявкнуло. Матвій обережно загорнув його у куртку, притиснув до грудей, і притримуючи однією рукою, почав спускатися з дерева.
Поклавши кутрку на землю, діти повільно розгорнули її. Кошеня якусь мить роззиралоя навкруги, а тоді раптом схопилося з місця, і сховалось у кущах.
І хоча воно ніяк не виявило своєї вдячності дітям, та все ж діти були щасливі, що змогли до кошеняті.
хто з нас не любить книжок? дійсно, важко уявити таку людину. у народі кажуть: «хто багато читає, той багато й знає» . кожен – інтелігент, бізнесмен, робітник – має хоча б невеличку особисту бібліотеку.
я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами .та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. з давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
а колись, у прадавні часи, на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. замість паперу пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. відтоді й почали в усьому світі писати на папері.
книга в україні завжди користувалася великою пошаною. «велика користь буває від учення книжного. книги – це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості», – писав давньоукраїнський літописець. зрозуміло, чому в київській русі існували книгозбірні при церквах, монастирях, при князівських та боярських дворах. про це переконливо свідчать історичні джерела – ті самі книжки.
я не можу уявити свого життя без книги. найбільше мені подобаються твори дитячої літератури й сучасна фантастика. але найнезабутніше враження справила на мене колись повість-казка «чарівник смарагдового міста» , яку написав олександр волков. я перечитував її кілька разів, кожного разу відкриваючи для себе щось цікаве й нове. пізніше я захопився романами жюля берна. у моїй уяві виникали екзотичні пейзажі, сповиті імлою. я бачив себе й бідолахою, викинутим на берег морськими буревіями, і п'ятнадцятирічним капітаном, що веде свій корабель до благородної мети, і дикуном, який усе життя провів серед незайманої природи на безлюдному острові. а зараз я охоче читаю серйозні твори українських письменників, де розповідається сувора правда про нелюдське життя нашого народу за часів далекого й не дуже далекого минулого.
я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.