Дружба - один із цінних карбів, які має людина. З другом ми знайомимось, зазвичай, у радощах. Ми починаємо багато спілкуватись, весело проводити час. Нам гарно разом. Але приходить біда, і перевіряє дружбу на міцність. Що ж це означає? Не кожен друг у складній ситуації вміє проявити свої найкращі якості. Наприклад, ти захворів, а твій друг від тебе відвернувся, не поцікавився твоїм самопочуттям. Це означає, що йому весело з тобою тільки в радощах. А коли стається горе, підтримка зникає. Такий друг є фальшивим і несправжнім. Недарма кажуть, що своє справжнє обличчя людина показує у складних ситуаціях.
1. В княжу добу на землі Київської Русі часто нападали зовнішні вороги. Половці – одні із них. Були кочівниками, їх називали люди поля. Вони нападали на українські села.
2. На мою думку, ханському синові в Києві хоч жилося непогано: «оточив його почотом і розкошами догідно — і жилось тому хлоп'яті і безпечно, і вигідно», про те він не був вільним, таким як міг бути, коли зростав би на своїй землі.
3. Не розповідь і не пісня гудця, а саме євшан - зілля зворушило ханського сина. Адже недарма це зілля вважають символом пам’яті про рідну землю, оберегом від злих сил, забуття.
4. Якби мене запросили знятися в кінофільмі за мотивами поеми М. Вороного «Євшан-зілля», я б вибрав роль, наприклад, князя Володимира Мономаха (1113 – 1125 р). Він був державним і політичним діячем, розумним і далекоглядним, воював із половцями, прагнув припинення міжусобиць між князями, відновив владу на великій території, написав «Статут Володимира Мономаха» та «Повчання» дітям.
5. На мою думку, Микола Вороний використав у поемі давні, малозрозумілі нашим сучасникам слова, щоб правдивіше відобразити минуле, адже поема переносить читача на багато років назад.
6. Нас, українців XXI ст., ця поема навчає бути патріотами, не забувати рідну землю. Поема «Євшан-зілля» написана у Полтаві в 1899 р. Останніми рядками поеми автор закликав український народ до національного пробудження.
1. В княжу добу на землі Київської Русі часто нападали зовнішні вороги. Половці – одні із них. Були кочівниками, їх називали люди поля. Вони нападали на українські села.
2. На мою думку, ханському синові в Києві хоч жилося непогано: «оточив його почотом і розкошами догідно — і жилось тому хлоп'яті і безпечно, і вигідно», про те він не був вільним, таким як міг бути, коли зростав би на своїй землі.
3. Не розповідь і не пісня гудця, а саме євшан - зілля зворушило ханського сина. Адже недарма це зілля вважають символом пам’яті про рідну землю, оберегом від злих сил, забуття.
4. Якби мене запросили знятися в кінофільмі за мотивами поеми М. Вороного «Євшан-зілля», я б вибрав роль, наприклад, князя Володимира Мономаха (1113 – 1125 р). Він був державним і політичним діячем, розумним і далекоглядним, воював із половцями, прагнув припинення міжусобиць між князями, відновив владу на великій території, написав «Статут Володимира Мономаха» та «Повчання» дітям.
5. На мою думку, Микола Вороний використав у поемі давні, малозрозумілі нашим сучасникам слова, щоб правдивіше відобразити минуле, адже поема переносить читача на багато років назад.
6. Нас, українців XXI ст., ця поема навчає бути патріотами, не забувати рідну землю. Поема «Євшан-зілля» написана у Полтаві в 1899 р. Останніми рядками поеми автор закликав український народ до національного пробудження.
А проте тієї сили,
Духу, що зрива на ноги,
В нас нема, і манівцями
Ми блукаєм без дороги!
Объяснение: