Контрольна (тестова) робота №6. Прийменник. Сполучник. Частка. Вигук. 1. Морфологія - це : а) розділ мовознавства, який вивчає звуки й букви; б) розділ мовознавства, який вивчає частини мови; в) розділ мовознавства, який вивчає частини слова . 2. До службових частин мови належать: а) прийменник, сполучник, вигук; б) дієслово, іменник, займенник; в) прийменник, сполучник, частка; г)дієслово, вигук, частка. 3. Сполучник – це службова частина мови, яка: а) виражає почуття, спонукання до дії, але не називає їх; б) вживається для з’єднання однорідних членів речення і частин складного речення; в) виражає залежність іменника, числівника та займенника від інших слів у словосполученні; г) вносить різні додаткові відтінки значення в речення. 4. Вкажіть рядок, у якому всі сполучники єднальні: а) також, не тільки, а, але; б) або, чи, то, хоч, чи…чи; в) і, й, та( в значенні і), ні-ні, як-так; г) ні-ні, не то…не то, або…або, і. 5.Вкажіть рядок, у якому всі сполучники часові: а) тим що, як тільки, аж, що й; б) як, мов, наче, мовбито; в) що, як, ніби, дарма що; г) ледве, тільки, як, щойно, після того як. 6. Частка – це службова частина мови, яка: а) виражає почуття, спонукання до дії, але не називає їх; б) вживається для з’єднання однорідних членів речення і частин складного речення; в) надає окремим словам, словосполученням, реченням додаткових смислових та емоційних відтінків у значенні; г) виражає залежність іменника, числівника та займенника від інших слів у словосполученні; 7. Вкажіть рядок, у якому частка ні з різними частинами мови пишеться окремо: а) ні\який, ні\кчемний, ні\до\чого; б) ні\що; ні\дощ, ні\сніг; ні\з\ким; в) ні\вроку; ні\високий, ні\низький; г) ні\до\чого, ні\з\ким; ні\холодно, ні\тепло. 8.Прийменник – це службова частина мови, яка: а) вживається для з’єднання однорідних членів речення; б) вживається для з’єднання частин складного речення; в) виражає залежність іменника, числівника та займенника від інших слів у словосполученні; г) виражає почуття, спонукання до дії, але не називає їх. 9. Правильно записані всі прийменники й сполучники у рядку: а) немовби-то, із-під, тому що; б) неначе б то, попід, з-поміж; в) нібито, із-за, незважаючи на те що; г) мов би, по-між, через те що. 10. Укажіть рядок, у якому всі частки із словами написано правильно: а) сказав таки, не вивчив, аби де; б) якби-то, недруг, абиколи; в) таки вивчив, хтозна-звідки, де-коли; г) прийди бо, який-небудь, незнав. 11. Укажіть рядок, у якому прийменники вжито з родовим відмінком іменника: а)прийти до кав’ярні, брат із сестрою, не прийти внаслідок хвороби; б)запитав у майстра, відвідав хворого, став на заваді; в)змагання з атлетики, витягти з води, замовкнути з переляку. г) шафа із дзеркалом, іти з батьком, налити у склянку. 12. Укажіть рядок, у якому всі слова – вигуки: а) ах, добрий вечір, тьху; б) як, що немовби; в) лише, ні, нехай; г) агов, і, щоб.
Кожен з нас хоча б раз задавав собі питання ким він хоче стати по життю. Але для того, щоб зрозуміти якою дорогою піти, потрібно визначитися в чому твій сенс життя. Сенс життя - це розуміння свого місця в світі і свого призначення. Він формується з життєвих цінностей, орієнтирів і поглядів. Але як же знайти те, що для тебе дійсно важливо? Через аналіз себе, своїх переконань, методом проб і помилок. Деякі спочатку кілька разів оступляться і тільки після низки невдач знайдуть свій шлях, а інші відразу знають, яку дорогу вибрати.
Тема пошуку життєвого шляху зачіпається в багатьох художніх твори, так в романі А. С.
Пушкіна «Капітанська дочка» Петро Гриньов знаходить свій шлях тільки після низки життєвих випробувань. Герой вирушає на службу підлітком, він сам не знає, чого хоче. Петру доводиться стати самостійним, і він пізнає принади дорослого життя. Але все змінює зустріч з Пугачовим. Доля підкидає йому випробування, де він повинен зрозуміти, що для нього дійсно важливо, чого він хоче дотримуватися в житті. Петро Гриньов розуміє, що не дарма батько говорив йому: «Бережи плаття смолу, а честь змолоду». Молода людина виносить для себе урок, що головне в житті зберегти гідність і слідувати цінностям, які він вибрав для себе.
Таким чином, знайти свій шлях потрібно зрозуміти в чому твій змив життя. Для цього потрібно сформувати свої життєві цінності, яких ти будеш дотримуватися незважаючи ні на що. І тільки через безліч проб і помилок, можна зрозуміти в чому дійсно полягає твоє призначення. А також слід пам'ятати,
що такий важливий процес, як пошук життєвого шляху може зайняти дуже багато часу.
Інтелігенція — це розум і рушій нації. Здавна вона визначала найголовніші процеси — державотворчі, культурні, освітні, наукові — у житті кожної країни. Напевно, багато хто замислювався про сутність справжньої інтелігентності. Якою ж має бути інтелігентна людина? Хтось упевнений, що справжній інтелігент — це людина неабиякого інтелектуального рівня, освіти. Інші переконані, що навіть висока освіченість не є гарантією інтелігентності, бо існує чимало прикладів морального невігластва саме серед власників документів про вищу освіту. І навпаки, відомі зразки справжньої інтелігентності та внутрішньої культури серед людей простих, які не мають дипломів. Тож, кажуть інші, інтелігентність наявністю диплома не визначається. Інтелігентна людина — це людина духу. А як уважаєте Ви?
Підтримайте чи спростуйте думку, що справжній інтелігент — це людина «духу».
ОРІЄНТОВНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ НАПИСАННЯ ВИСЛОВЛЕННЯ
Я погоджуюся з цією думкою, бо впевнена, що справжній інтелігент — це людина високої внутрішньої культури, сповнена почуття власної гідності, глибокої поваги до інших людей. Це особистість, яка має тверді переконання й не поступається ними навіть під тиском матеріальної скрути, життєвих спокус, погроз можновладців. Можливо, найголовнішою рисою інтелігентності є внутрішня свобода та незалежність думки. Інтелігентна людина залишається такою, як є, за будь- яких обставин. А ще інтелігент — це завжди патріот, який уболіває за долю Батьківщини.
Кажуть, що однією з головних ознак інтелігентності є освіченість. Я частково погоджуюсь із цією думкою. Частково, тому що не завжди навіть висока освіченість є гарантією інтелігентності. Сьогодні маємо чимало прикладів морального невігластва саме серед людей високоосвічених. І навпаки, зразки справжньої інтелігентності та внутрішньої культури знаходимо серед тих, хто не має диплома. Прикладом може слугувати Катерина Білокур, неосвічена селянка, яка самотужки сягнула нечуваних висот у малярстві.
На мою думку, доволі точно дає настанови, гідні поведінки інтелігентної людини, Іван Франко в поезії «Не високо мудруй»:
Не високо мудруй,
Але твердо держись,
А хто правду лама,
З тим ти сміло борись!
Не бажай ти умом
Понад світом кружить;
А скоріш завізьмись
В світі праведно жить.
Отже, справжній інтелігент — це людина «духу». Прикладів справжніх лицарів духу не так уже й мало: Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Василь Симоненко, Василь Стус, Ліна Костенко та інші. Приклади справжніх лицарів духу спонукають кожного з нас до самовдосконалення, прагнення бути справжніми інтелігентними людьми.
Объяснение: