Я прокинулася від яскравих променів сонця.Підійшла до вікна та побачила чарівний пейзаж,від якого я не могла відірвати очей.На чистому блакитнявому небі я побачила дивовижні промені сонця,на які начебто хотілося подивитися,але не виходило.Сонечко заглядало в мої оченята та ніжно посміхалося.Як це гарно! Але раптом блискуче сонечко змінилося на сріблясті хмари,які дуже хотіли полюбитися людям так як сонце.З цих хмаринок посипалися білесенькі пластівці,які падали на на землю,створюючи м яку ковдру.Мені так сподобався цей пейзаж,що я швидко вдяглася та вибігла на вулицю.Який гарний зимовий ранок!
1. Але от виплив повновидий ясний місяць, кинув золоту доріжку на воді, освітив м’яким тьмяним світлом подорожніх. 2. Так, Гоголь був для нього і другом, і братом. 3. Тільки він почав знову малювати, як побачив іншими очима і береги степових річок, і піски пустинь, і поодинокі дерева, і одноманітні чагарники саксаула. 4. Інколи з’являлись перед очима міражі: дивовижні палаци, міста, сади, озера… 5. Цілу ніч ані вітер, ані хвилі не вгамовувалися, і щомить загрожували зірвати шхуну і викинути її на берег.
Але раптом блискуче сонечко змінилося на сріблясті хмари,які дуже хотіли полюбитися людям так як сонце.З цих хмаринок посипалися білесенькі пластівці,які падали на на землю,створюючи м яку ковдру.Мені так сподобався цей пейзаж,що я швидко вдяглася та вибігла на вулицю.Який гарний зимовий ранок!
2. Так, Гоголь був для нього і другом, і братом.
3. Тільки він почав знову малювати, як побачив іншими очима і береги степових річок, і піски пустинь, і поодинокі дерева, і одноманітні чагарники саксаула.
4. Інколи з’являлись перед очима міражі: дивовижні палаци, міста, сади, озера…
5. Цілу ніч ані вітер, ані хвилі не вгамовувалися, і щомить загрожували зірвати шхуну і викинути її на берег.