Контрольний письмовий твір-есе «Чи варто зберігати традиції, пов'язані з українською хусткою» до ть будьласка дуже потрібно

Сполучник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.

До сполучників належать і, та, й, але, а тощо.

За походженням сполучники поділяються на первісні(і,а,чи,та) і похідні(щоб, якби, проте, буцімто).

Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).

ответ: С

A) Любити – не знати покою. (- не підходить, бо любити виступає підметом, але не знати покою це поснення до слова любити, не підходить)

B) Душа – не света: не одягнеш другу. (- Душа не света, це пояснення, тому не підходить)

C) Найбільш гірка отрута нашого морального буття – безнадійність. (+ підходить, отрута підмет, а те що після - тобто безнадійність це присудом, підходить, і це речення є ускладненим)

D) Щастя – це трикутник, а и три боки: віра, надія, любов. ( - не підходить, тому що перед це завжди ставиться тире!)

E) Грати словом – долею грати. (- не підходить, бо грати словом і грати долею це як однорідні члени)