Контрольний письмовий твір-опис місцевості (вулиці, села, міста) на основі особистих вражень або за картиною в худужньому стилі з використанням відокремлених означень та обставин
Усвоєму житті, ми робимо багато справ, іноді навіть не замислюючись, добрі вони, чи погані? якщо гарненько поміркувати, то можна зробити висновок, що своїм близьким людям, ми творимо добрі справи. якось ємо, або навіть просто підтримуємо ласкавим словом та ніжними обіймами. кажуть, що добро завжди повертається бумерангом. але навіщо ж робити щось корисне, тільки тому, що ти знаєш, що тобі це повернеться. я вважаю, що це все не безкорисливо, а лиш заради своєї вигоди. своїм друзям, я завжди готова прийти на , адже друзі - це ті люди,які підтримують тебе та твоє життя в мирі та злагоді, які змушують тебе посміхатись, та радіти разом з ними. але чим можна своїм батькам,аке добро можна їм зробити? вони нас виховали, і заслуговують на багато більше, ніж просто наші обов*язки по хаті, які ми виконуємо. ми даємо їм, все що ми маємо. ні це не гроші, і не речі які-небудь. це наше кохання. само воно, це найбільше добре діло, яке ми можемо дати. коли вони знають, що ми їх кохаємо, з кожної хвилиною на душі у них стає тепліше.
Душа шукає не прощення -- процвітання. Усе було: і сум, і самота, і горе втрат, і дружба нефальшива. Мені настився сад вишневий, і грона ягід золотистих, і трав рясних вінок зелений, і розсип квіточок барвистих. У хуртовині наших днів ми зостаємось не одні: із нами радість, і печаль, і те, чого уже не жаль. А втім, вічні теми: життя і смерть, добро і зло, правда і кривда, багатство і убозтво, любов і ненависть -- спонукали б до цікавої бесіди. Це якраз та остання мить, коли без голосу мелодія вже розпадеться, утратить себе, коли треба ламати, рвати, вибухати, злітати у вибухові, виплескувати в надмірі щирості своє серце, почуття й душу іншим. Агент примовочками, смішком... то так, то сяк підкочується до дядьків, втирається в довір'я, але не квапиться розповідати про Америку.
Відповідь:
Душа шукає не прощення -- процвітання. Усе було: і сум, і самота, і горе втрат, і дружба нефальшива. Мені настився сад вишневий, і грона ягід золотистих, і трав рясних вінок зелений, і розсип квіточок барвистих. У хуртовині наших днів ми зостаємось не одні: із нами радість, і печаль, і те, чого уже не жаль. А втім, вічні теми: життя і смерть, добро і зло, правда і кривда, багатство і убозтво, любов і ненависть -- спонукали б до цікавої бесіди. Це якраз та остання мить, коли без голосу мелодія вже розпадеться, утратить себе, коли треба ламати, рвати, вибухати, злітати у вибухові, виплескувати в надмірі щирості своє серце, почуття й душу іншим. Агент примовочками, смішком... то так, то сяк підкочується до дядьків, втирається в довір'я, але не квапиться розповідати про Америку.
Пояснення: