У місті Харкові багато пам'ятників — справжніх витворів мистецтва. Наприклад, пам'ятник Тарасу Шевченку створено в першій половині XX століття. Він вважається кращим в Україні пам'ятником Кобзарю.
Але є такий пам'ятник, до якого неодмінно повезуть екскурсоводи гостей міста. Це "наймолодший" пам'ятник у Харкові, але дуже важливий для міста. Це пам'ятник засновникам Харкова. Його автор — знаменитий московський скульптор Зураб Церетелі. Відлитий пам'ятник в російському Санкт-Петербурзі на заводі "Монументскульптура". Цей пам'ятник було відкрито з нагоди 350-річчя міста у серпні 2004 року. Гроші для створіння цього шедевра дали меценати.
На чотиригранному постаменті, який облицювали світло-коричневим мармуром, на коні сидить величний вершник.
Постамент ніби підносить вершника над містом, адже висота споруди дорівнює триповерховому будинку. Вершник на коні панує серед будинків, що оточують пам'ятник. Треба сказати, що він розмістився на початку одного з центральних проспектів міста, поруч з величними спорудами: Харківським національним університетом ім. Каразіна; праворуч — від одного з див України — Держпрому, ліворуч — від величної споруди Медичного університету. Складається враження, що вершник мчить ще до одного місця, вартого уваги, — площі Свободи, яка є однією з найбільших в Європі.
Церетелі зобразив героя в ту мить, коли той ледве стримує коня. Права нога тварини піднята, навіть відчуваєш гарячий подих коня. Здається, що ось-ось він заірже. Вершник пильно вдивляється вдалечінь. Ця миттєва зупинка потрібна йому, щоб обміркувати план подальших дій. Триста п'ятдесят років тому у місцевих поселенців було чимало ворогів, і батьківщину треба було захищати зі зброєю в руках. Ось і у вершника в піднятій правій руці — спис, за лівим плечем — сагайдак зі стрілами, а на боці, як і водиться, — шабля. З усього видно, що це досвідчений воїн, сильний, розумний, справжній ватажок козаків. Коли дивишся на його одяг, мимоволі згадуєш героїв повісті М. Гоголя, славнозвісних козаків з "Тараса Бульби". Така людина не пошкодує віддати життя за свободу і незалежність рідної землі, не пробачить зради, жорстоко покарає ворога.
Площа навколо пам'ятника устелена сіро-рожевою плиткою, в яку по периметру вмонтовані прилади освітлювання.
Трьома мармуровими сходами можна піднятися до підніжжя постаменту, щоб віддати данину поваги засновникам Харкова.
Пам'ятник і ліворуч, і праворуч обтікають сучасні автомагістралі. Це теж немаловажно. Кожен, хто проїздить повз пам'ятника, має змогу роздивитися роботу Зураба Церетелі. Немаловажно й те, що пам'ятник відлито в місті на Неві. Адже Санкт-Петербург та Харків — міста-побратими.
Не можна не відзначити і такий факт. У постаменті зберігається капсула з Посланням до нащадків. На мармуровій таблиці, що кріпиться до мармурової колони, читаємо: "Просимо зачитати послання в день святкування 500-річчя Харкова".
Навесні ліс оживає після довгої зими. Ще недавно він був похмурим, а дерева стояли голі.А тепер ліс осяяло весняне сонечко. Тугі бруньки набухли на деревах за кілька днів. Вони розкрилися у ніжне зелене листя. Весняний ліс знову шумить від вітру.
Відразу після закінчення зими, на ще мокрій та холодній землі з'являються перші проліски. Це маленькі, ніжні та тендітні квіти, але які ж вони сильні та витривалі! Проліски не бояться пробиватися крізь залишки снігу, назустріч сонцю. Вони не бояться також весняних приморозків.
Скоро землю знову прикрасить шовковий килим з м'якої трави. А на сонячних лісових галявинах виростуть справжні розсипи різнокольорових квітів. Це яскраво-жовті примули, лілові крокуси, голубі дзвіночки, червоні дикі тюльпани. А слідом за ними білим або рожевим кольором зацвітуть деякі лісові дерева та кущі. Наприклад, дикі яблуні, вишні та груші, глід та бузина.
Навесні ліс сповнений заливистих та дзвінких пташиних голосів. Лісові птахи шукають собі пару, в'ють затишні гніздечка. Весна - це час весіль для лісових мешканців. Навіть змії, і ті святкують свої зміїні весілля. Навесні змії дуже злі та не полюбляють, коли їм заважають. У цей час потрібно ходити лісовими стежками обережно, щоб ненароком не наступити на змію, яка гріється де-небудь на сонечку.
Весняний ліс ошатний та світлий. Прогулянка ним – це справжнє задоволення.
Але є такий пам'ятник, до якого неодмінно повезуть екскурсоводи гостей міста. Це "наймолодший" пам'ятник у Харкові, але дуже важливий для міста. Це пам'ятник засновникам Харкова. Його автор — знаменитий московський скульптор Зураб Церетелі. Відлитий пам'ятник в російському Санкт-Петербурзі на заводі "Монументскульптура". Цей пам'ятник було відкрито з нагоди 350-річчя міста у серпні 2004 року. Гроші для створіння цього шедевра дали меценати.
На чотиригранному постаменті, який облицювали світло-коричневим мармуром, на коні сидить величний вершник.
Постамент ніби підносить вершника над містом, адже висота споруди дорівнює триповерховому будинку. Вершник на коні панує серед будинків, що оточують пам'ятник. Треба сказати, що він розмістився на початку одного з центральних проспектів міста, поруч з величними спорудами: Харківським національним університетом ім. Каразіна; праворуч — від одного з див України — Держпрому, ліворуч — від величної споруди Медичного університету. Складається враження, що вершник мчить ще до одного місця, вартого уваги, — площі Свободи, яка є однією з найбільших в Європі.
Церетелі зобразив героя в ту мить, коли той ледве стримує коня. Права нога тварини піднята, навіть відчуваєш гарячий подих коня. Здається, що ось-ось він заірже. Вершник пильно вдивляється вдалечінь. Ця миттєва зупинка потрібна йому, щоб обміркувати план подальших дій. Триста п'ятдесят років тому у місцевих поселенців було чимало ворогів, і батьківщину треба було захищати зі зброєю в руках. Ось і у вершника в піднятій правій руці — спис, за лівим плечем — сагайдак зі стрілами, а на боці, як і водиться, — шабля. З усього видно, що це досвідчений воїн, сильний, розумний, справжній ватажок козаків. Коли дивишся на його одяг, мимоволі згадуєш героїв повісті М. Гоголя, славнозвісних козаків з "Тараса Бульби". Така людина не пошкодує віддати життя за свободу і незалежність рідної землі, не пробачить зради, жорстоко покарає ворога.
Площа навколо пам'ятника устелена сіро-рожевою плиткою, в яку по периметру вмонтовані прилади освітлювання.
Трьома мармуровими сходами можна піднятися до підніжжя постаменту, щоб віддати данину поваги засновникам Харкова.
Пам'ятник і ліворуч, і праворуч обтікають сучасні автомагістралі. Це теж немаловажно. Кожен, хто проїздить повз пам'ятника, має змогу роздивитися роботу Зураба Церетелі. Немаловажно й те, що пам'ятник відлито в місті на Неві. Адже Санкт-Петербург та Харків — міста-побратими.
Не можна не відзначити і такий факт. У постаменті зберігається капсула з Посланням до нащадків. На мармуровій таблиці, що кріпиться до мармурової колони, читаємо: "Просимо зачитати послання в день святкування 500-річчя Харкова".
Навесні ліс оживає після довгої зими. Ще недавно він був похмурим, а дерева стояли голі.А тепер ліс осяяло весняне сонечко. Тугі бруньки набухли на деревах за кілька днів. Вони розкрилися у ніжне зелене листя. Весняний ліс знову шумить від вітру.
Відразу після закінчення зими, на ще мокрій та холодній землі з'являються перші проліски. Це маленькі, ніжні та тендітні квіти, але які ж вони сильні та витривалі! Проліски не бояться пробиватися крізь залишки снігу, назустріч сонцю. Вони не бояться також весняних приморозків.
Скоро землю знову прикрасить шовковий килим з м'якої трави. А на сонячних лісових галявинах виростуть справжні розсипи різнокольорових квітів. Це яскраво-жовті примули, лілові крокуси, голубі дзвіночки, червоні дикі тюльпани. А слідом за ними білим або рожевим кольором зацвітуть деякі лісові дерева та кущі. Наприклад, дикі яблуні, вишні та груші, глід та бузина.
Навесні ліс сповнений заливистих та дзвінких пташиних голосів. Лісові птахи шукають собі пару, в'ють затишні гніздечка. Весна - це час весіль для лісових мешканців. Навіть змії, і ті святкують свої зміїні весілля. Навесні змії дуже злі та не полюбляють, коли їм заважають. У цей час потрібно ходити лісовими стежками обережно, щоб ненароком не наступити на змію, яка гріється де-небудь на сонечку.
Весняний ліс ошатний та світлий. Прогулянка ним – це справжнє задоволення.