Контрольний твір розповідного характеру з елементами роздуму в художньому стилі з використанням займенників, що належать до різнх розрядів: на тему Що важливіше наполегливість чи скромність
Мудрі люди кажуть, що немає народу без історії, та це ще більше стосується мови. Мова забезпечує народові неповторність, історичну спадкоємність, зберігає його культуру. Рідна мова є основою родоводу, єднає рід і сім'ю. К. Д. Ушинський відзначав: "Коли зникає мова — народу нема більше!"
Заборона української мови спричинила зникнення у небуття кількох десятків років нашої історії. У житті народу рідна мова й рідний край є нероздільними поняттями. Здавна через мову народ виявляв поняття моральності, а найважливіші з них — вірність і відданість, честь і чесноти, щирість і добро, взаємність, пошана і повага, мир і злагода, дружба і товариськість.
Для того, щоб мова могла прийти нам на до ми повинні постійно дбати про неї. Добру пораду українцям дав М. Рильський у поезії "Мова":
За календарем перше грудня. Озирнулися звірі навколо – снігу немає, не морозно, сонечко ще доволі привітне. Не прийшла зима до лісових мешканців. Чи забарилась, чи щось трапилось – ніхто того не знає.
Розхвилювався заєць-біляк, який вже приготувався до зими і шубку змінив із сірої на білу. Адже тепер він легкою здобиччю для хижаків стане. А лисичка та вовк радіють. Їжак, ведмідь та барсук теж зиму чекають – спати їм пора, а сонечко, що лоскоче носики, заважає.
Порадились звірі і дійшли згоди, що треба зиму шукати. Але де вона може бути? Вирішили йти на північ до найвищої сосни, а вже з неї роздивитися на всі сторони світу. Ідуть і бачать здалеку, що велетенська сосна стоїть уся засніжена. А під їхніми лапами земля ще прогріта, вітерець лагідно ворушить хутро, а не проймає наскрізь, як взимку.
От підходять вони і бачать, що то зима зачепилась білосніжною сукнею за верхівку. Каже: "Так поспішала змінити сестричку-осінь, що вдень і вночі летіла, та у суцільній темряві не помітила красуню-сосну і зачепилася за нею сукенкою". Звірі до звільнитися із цупких обіймів соснових голочок, почали за до лісу. Якщо у місті ще можуть почекати на прихід зими, то багатьом лісовим мешканцям це життєво необхідно. Зрозуміла морозна красуня і погодилась. Задоволений зайчик пострибав, заплутуючи сліди. Втомлені, але щасливі ведмедик, їжачок та борсук розійшлись по лісових домівках дивитися солодкі сни і чекати лагідну весну.
Плекаймо рідну мову
Мудрі люди кажуть, що немає народу без історії, та це ще більше стосується мови. Мова забезпечує народові неповторність, історичну спадкоємність, зберігає його культуру. Рідна мова є основою родоводу, єднає рід і сім'ю. К. Д. Ушинський відзначав: "Коли зникає мова — народу нема більше!"
Заборона української мови спричинила зникнення у небуття кількох десятків років нашої історії. У житті народу рідна мова й рідний край є нероздільними поняттями. Здавна через мову народ виявляв поняття моральності, а найважливіші з них — вірність і відданість, честь і чесноти, щирість і добро, взаємність, пошана і повага, мир і злагода, дружба і товариськість.
Для того, щоб мова могла прийти нам на до ми повинні постійно дбати про неї. Добру пораду українцям дав М. Рильський у поезії "Мова":
Скласти казку можна так:
Казка
ЯК ЛІСОВІ МЕШКАНЦІ ШУКАЛИ ЗИМУ І ЗА ДО ЛІСУ
За календарем перше грудня. Озирнулися звірі навколо – снігу немає, не морозно, сонечко ще доволі привітне. Не прийшла зима до лісових мешканців. Чи забарилась, чи щось трапилось – ніхто того не знає.
Розхвилювався заєць-біляк, який вже приготувався до зими і шубку змінив із сірої на білу. Адже тепер він легкою здобиччю для хижаків стане. А лисичка та вовк радіють. Їжак, ведмідь та барсук теж зиму чекають – спати їм пора, а сонечко, що лоскоче носики, заважає.
Порадились звірі і дійшли згоди, що треба зиму шукати. Але де вона може бути? Вирішили йти на північ до найвищої сосни, а вже з неї роздивитися на всі сторони світу. Ідуть і бачать здалеку, що велетенська сосна стоїть уся засніжена. А під їхніми лапами земля ще прогріта, вітерець лагідно ворушить хутро, а не проймає наскрізь, як взимку.
От підходять вони і бачать, що то зима зачепилась білосніжною сукнею за верхівку. Каже: "Так поспішала змінити сестричку-осінь, що вдень і вночі летіла, та у суцільній темряві не помітила красуню-сосну і зачепилася за нею сукенкою". Звірі до звільнитися із цупких обіймів соснових голочок, почали за до лісу. Якщо у місті ще можуть почекати на прихід зими, то багатьом лісовим мешканцям це життєво необхідно. Зрозуміла морозна красуня і погодилась. Задоволений зайчик пострибав, заплутуючи сліди. Втомлені, але щасливі ведмедик, їжачок та борсук розійшлись по лісових домівках дивитися солодкі сни і чекати лагідну весну.