Як часто ми захоплюємося красою тих місць, де ми народилися й виросли, як часто багатство й велич, безкрайність і неповторність українських земель дивують і вражають нас! На щастя, ми живемо тут, тому ніколи не сумуємо за втраченою рідною землею, а туга ця — величезна і страшна, особливо коли не за власним бажанням ти покинув свій край, а за примусом обставин.
Відомий український поет, лицар духу, найвидатніший представник Празької групи Євген Маланюк змушений був залишити Україну, коли захлинулися визвольні змагання, коли переміг більшовизм й Україна була віддана на поталу червоній ідеї. З 1920 року і до смерті у 1968 році — це поневіряння на чужині: ніколи не побачить уже письменник України. І хоча жив Є. Маланюк у цей час у вільних країнах, міг вибирати, де творити — у Польщі, Чехословаччині, Німеччині, США, але то був невільницький вибір. Без України "повільна, нестямна загибель... Навіть гіркість в черствому щоденному хлібі мстить, нагадуючи, що тебе нема." Вона, Україна, у думках і мріях поета.
Образ Батьківщини у творчості Євгена Маланюка неоднозначний і ємний. Як люблячий син, він бачить тільки найкраще в ній — співучу далеч степів, красу жінки, незнищенність:
І ось встає із піни Понту
Над хвиль розгойданим свічадом
Співуча мрія горизонту —
Сліпуча Степова Еллада.
Степова Еллада, як називає Україну поет, асоціюється з багатющою культурою Давньої Греції. Саме таку культуру, такий потенціал вбачає Є. Маланюк у рідному краєві. "Блакитним мітом в золотім полудневім меду" стала для нього Україна, про який тільки можна мріяти і ніколи — досягти:
А мені ти — фата-моргана
На пісках емігрантських Сахар —
Ти, красо землі несказанна,
Нам немудрим — даремний дар!
Та мабуть, не менше виявляє себе сином своєї землі поет, коли в його віршах з'являються жахливі звинувачення на адресу України, коли називає він її "божевільною Офелією", "степовою бранкою", "коханкою ханів і царів", "розпустою". Так, ніколи не вистачало нашій землі державної руки, тому з гіркотою згадуючи минуле, запитує Євген Маланюк, "куди ж поділа, степова Елладо, варязьку сталь і візантійську мідь?"
Не хліб і мед слов'янства: Криця! Кріс!
Не лагода Еллади й миломовність —
Міцним металом наллята безмовність,
Короткий меч і смертоносний спис, —
ось чого не вистачає Україні.
"Любити і ненавидіти батьківщину дано геніям", — так писав М. Неврлий. Ці слова якнайкраще характеризують творчість Є. Маланюка, який по-справжньому любив свою землю за те, що це його колиска, і ненавидів за її слабкість і нездатність вибороти собі свободу.
Незважаючи на докори й образливі епітети, з поезій письменника перед нами постає безмежна краса української землі з давнини й до сьогодні. Має Україна сили побудувати вільне майбутнє, бо в її "древнім тілі — весна". І через муки та страждання прийде вона до справжньої вимріяної поетом незалежності:
Величезний вибір навчальних програм, в тому числі мовних.
Розвиток дрібної моторики. Маленькі пальчики бігають по екрану або по кнопках клавіатури. Є спеціально розроблені ігри та програми, які відмінно розвивають дрібну моторику дітей.
Розвиток логіки. Щоб використовувати гаджет, дитина повинна вловити принцип його роботи, розібратися в тому, куди і в яких випадках потрібно натискати.
Більш швидке освоєння інформаційних технологій в подальшому. Дитина, яка рано подружилася з планшетом, не розгубиться на уроках інформатики.
Самостійність. Дитина шкільного віку цілком може використовувати такими додатками, як графік справ, розклад уроків, ведення щоденника тощо. Це розвиває навички самостійності і вчить отримувати користь з гаджетів, а не розглядати їх тільки як розвагу.
Заняття спортом. Ви з легкістю знайдете тренувальні відеоуроки для дитини або для всієї родини, де вже буде підібраний комплекс вправ. Їх не можна розглядати як повноцінну заміну спортивним секціям, але вони прекрасно підходять для проведення ранкової гімнастики і розминки протягом дня.
Як часто ми захоплюємося красою тих місць, де ми народилися й виросли, як часто багатство й велич, безкрайність і неповторність українських земель дивують і вражають нас! На щастя, ми живемо тут, тому ніколи не сумуємо за втраченою рідною землею, а туга ця — величезна і страшна, особливо коли не за власним бажанням ти покинув свій край, а за примусом обставин.
Відомий український поет, лицар духу, найвидатніший представник Празької групи Євген Маланюк змушений був залишити Україну, коли захлинулися визвольні змагання, коли переміг більшовизм й Україна була віддана на поталу червоній ідеї. З 1920 року і до смерті у 1968 році — це поневіряння на чужині: ніколи не побачить уже письменник України. І хоча жив Є. Маланюк у цей час у вільних країнах, міг вибирати, де творити — у Польщі, Чехословаччині, Німеччині, США, але то був невільницький вибір. Без України "повільна, нестямна загибель... Навіть гіркість в черствому щоденному хлібі мстить, нагадуючи, що тебе нема." Вона, Україна, у думках і мріях поета.
Образ Батьківщини у творчості Євгена Маланюка неоднозначний і ємний. Як люблячий син, він бачить тільки найкраще в ній — співучу далеч степів, красу жінки, незнищенність:
І ось встає із піни Понту
Над хвиль розгойданим свічадом
Співуча мрія горизонту —
Сліпуча Степова Еллада.
Степова Еллада, як називає Україну поет, асоціюється з багатющою культурою Давньої Греції. Саме таку культуру, такий потенціал вбачає Є. Маланюк у рідному краєві. "Блакитним мітом в золотім полудневім меду" стала для нього Україна, про який тільки можна мріяти і ніколи — досягти:
А мені ти — фата-моргана
На пісках емігрантських Сахар —
Ти, красо землі несказанна,
Нам немудрим — даремний дар!
Та мабуть, не менше виявляє себе сином своєї землі поет, коли в його віршах з'являються жахливі звинувачення на адресу України, коли називає він її "божевільною Офелією", "степовою бранкою", "коханкою ханів і царів", "розпустою". Так, ніколи не вистачало нашій землі державної руки, тому з гіркотою згадуючи минуле, запитує Євген Маланюк, "куди ж поділа, степова Елладо, варязьку сталь і візантійську мідь?"
Не хліб і мед слов'янства: Криця! Кріс!
Не лагода Еллади й миломовність —
Міцним металом наллята безмовність,
Короткий меч і смертоносний спис, —
ось чого не вистачає Україні.
"Любити і ненавидіти батьківщину дано геніям", — так писав М. Неврлий. Ці слова якнайкраще характеризують творчість Є. Маланюка, який по-справжньому любив свою землю за те, що це його колиска, і ненавидів за її слабкість і нездатність вибороти собі свободу.
Незважаючи на докори й образливі епітети, з поезій письменника перед нами постає безмежна краса української землі з давнини й до сьогодні. Має Україна сили побудувати вільне майбутнє, бо в її "древнім тілі — весна". І через муки та страждання прийде вона до справжньої вимріяної поетом незалежності:
Можна смерть лише смертю здолати,
Тільки в цім таємниця буття.
І зерно мусить вмерти, щоб дати
В життєдавчому житі — Життя.
Объяснение:
Можливість швидко і легко знайти інформацію.
Величезний вибір навчальних програм, в тому числі мовних.
Розвиток дрібної моторики. Маленькі пальчики бігають по екрану або по кнопках клавіатури. Є спеціально розроблені ігри та програми, які відмінно розвивають дрібну моторику дітей.
Розвиток логіки. Щоб використовувати гаджет, дитина повинна вловити принцип його роботи, розібратися в тому, куди і в яких випадках потрібно натискати.
Більш швидке освоєння інформаційних технологій в подальшому. Дитина, яка рано подружилася з планшетом, не розгубиться на уроках інформатики.
Самостійність. Дитина шкільного віку цілком може використовувати такими додатками, як графік справ, розклад уроків, ведення щоденника тощо. Це розвиває навички самостійності і вчить отримувати користь з гаджетів, а не розглядати їх тільки як розвагу.
Заняття спортом. Ви з легкістю знайдете тренувальні відеоуроки для дитини або для всієї родини, де вже буде підібраний комплекс вправ. Їх не можна розглядати як повноцінну заміну спортивним секціям, але вони прекрасно підходять для проведення ранкової гімнастики і розминки протягом дня.