1.Квіти нашої землі – досить строкате товариство. 2.Є серед їхніх назв українські, цілком прозорі, і витлумачити їх не важко. 3.Щоправда, інколи пояснення назви може виявитися помилковим, хоч воно й буде схожим на істину.
4. Ось візьмемо наш пролісок. 5.Ви пам’ятаєте, як він проростає? 6. Його листочок, згорнутий у трубку, пролазить не лише через товщу торішнього листя, але й через снігову кірку, тому квітка спочатку звалася пролізок. 7. Вже пізніше назва змінилася на пролісок, бо ж люди почали повязувати її із словом ліс
Перед нами картина І.С. Їжакевича "Тарас-пастух". Видатний митець присвятив багато творів зображенню визначних постатей української культури. Але найбільша кількість із них — про Т.Г. Шевченка.
Художник зобразив малого пастуха в момент, коли той, забувши про все на світі, щось записує в саморобну книжечку. Хлопчик не звертає уваги на овець, що пасуться самі по собі. Нам відомо, що Тарас — нещасливий сирота та ще й кріпак у пана.
Подерта сорочка, солом'яний бриль свідчать про злиденне життя. Але у хлопця є неоціненне багатство — талант. Тому так захоплено працює Тарас над своєю книжечкою, вписуючи туди власні вірші та оздоблюючи їх малюнками й візерунками. Тим паче, що навколо все таке чудове: і невеличкий зелений гайок, і мальовничі біленькі хати, і безхмарне блакитне небо.
Водночас із співчуттям до маленького сироти виникає і радість за те, що є в нього талант, який буде вічно служити такій милій Тарасовому серцю Україні.
1.Квіти нашої землі – досить строкате товариство. 2.Є серед їхніх назв українські, цілком прозорі, і витлумачити їх не важко. 3.Щоправда, інколи пояснення назви може виявитися помилковим, хоч воно й буде схожим на істину.
4. Ось візьмемо наш пролісок. 5.Ви пам’ятаєте, як він проростає? 6. Його листочок, згорнутий у трубку, пролазить не лише через товщу торішнього листя, але й через снігову кірку, тому квітка спочатку звалася пролізок. 7. Вже пізніше назва змінилася на пролісок, бо ж люди почали повязувати її із словом ліс
Художник зобразив малого пастуха в момент, коли той, забувши про все на світі, щось записує в саморобну книжечку. Хлопчик не звертає уваги на овець, що пасуться самі по собі. Нам відомо, що Тарас — нещасливий сирота та ще й кріпак у пана.
Подерта сорочка, солом'яний бриль свідчать про злиденне життя. Але у хлопця є неоціненне багатство — талант. Тому так захоплено працює Тарас над своєю книжечкою, вписуючи туди власні вірші та оздоблюючи їх малюнками й візерунками. Тим паче, що навколо все таке чудове: і невеличкий зелений гайок, і мальовничі біленькі хати, і безхмарне блакитне небо.
Водночас із співчуттям до маленького сироти виникає і радість за те, що є в нього талант, який буде вічно служити такій милій Тарасовому серцю Україні.