Я дуже люблю квіти, особливо польові. Всі вони прекрасні, але найгарнішою є польова ромашка, ця тендітна квітка знайома усім з дитинства, багато дівчаток свої перші віночки плетуть саме з неї, а серед молоді поширеним є гадання на цій квітці. Проста та скромна краса ромашки незрівнянна. Кругла жовта серединочка квіточки, немов сонечко, а прямі пелюстки біленькі та на диво ніжні. Навіть у медицині, ця польова ромашка встигла себе зарекомендувати, а що може бути смачнішим за ромашковий чай?Також польова ромашка є символом молодості, юності ті доброти.
Без калини нема України. Без народу Вкраїни нема. Калина полюбила українську землю, на якій вона дуже гарно росте, а народ шанує її за пишну вроду та цілющі властивості. Нема такого села, де б за тином чи біля криниці не росла, не квітла калина рясним, білим цвітом навесні й не рум'яніла червоними ягідками аж до зими.От i бiля нашоi школи росте це дивний кущ.Прилiтають птахи, приходять люди, щоб зiрвати,насолодитися цiэю цiлющою ягодою. В народі кажуть: «Червона калина від ста хвороб лікує». П'ють її від кашлю, при серцевих недугах. Червона калина є символом отчого краю нашої рідної України. Коли в давнину козак вирушав у далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала з собою хліб з калиною, а наречена прикріплювала до коня гілочку калини, щоб нагадувала вона козакові домівку, матір, кохану, його рідну мову. Дуже любив калину наш великий кобзар Т.Г. Шевченко і не раз згадував її у своїх віршах.
В народі кажуть: «Червона калина від ста хвороб лікує». П'ють її від кашлю, при серцевих недугах.
Червона калина є символом отчого краю нашої рідної України. Коли в давнину козак вирушав у далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала з собою хліб з калиною, а наречена прикріплювала до коня гілочку калини, щоб нагадувала вона козакові домівку, матір, кохану, його рідну мову.
Дуже любив калину наш великий кобзар Т.Г. Шевченко і не раз згадував її у своїх віршах.