Формирование общей системы европейских ценностей в своём развитии несколько важных этапов. Как отмечает доктор исторических наук, профессор Факультета мировой экономики и мировой политики ВШЭ Юрий Рубинский, эта система «напоминает не монолитный обелиск, а, скорее, пирамиду, сложенную веками из разных строительных материалов»[2].
Истоки европейских ценностей эксперты отслеживают с античных времён — прежде всего афинской демократии и Древнего Рима[13]. Решающими вехами в их исторической эволюции стали эпохи Ренессанса, Просвещения и Реформации[2]. Сегодняшняя система европейских ценностей базируется на впервые сформулированных Великой французской революцией 1789 года принципах — «свобода, равенство, братство» (сейчас бы сказали «солидарность»[3]). В частности, это подразумевало личные и гражданские свободы, демократию, равенство граждан перед законом, равное налогообложение, привязку государства к конституции[3].
Как следствие дальнейшего поступательного развития системы европейских ценностей, на рубеже XX века европейская цивилизация достигла апогея своего расцвета и могущества, столкнувшись, однако, с новыми вызовами в лице социализма и национализма, дошедшего до своей крайней формы — фашизма. Две мировые войны стали источниками межцивилизационных расколов и создали почву появления и господства в Европе тоталитаризма, несовместимого с традиционной системой европейских ценностей[2].
Я живу у великому місті, але в невеликому будинку (лише два поверхи), із садом у дворі. Правда, в нашому саду лише одна яблуня, два вишневих дерева, на трьох недавно з'явилися сливи й ще тільки набирає сил юний горіх. Зате просто перед вікнами піднімаються два величезні каштани. Батьки кажуть, що їм понад 90 років. Колись, до війни, їх було три. Але в один, середній з ряду, потрапив осколок снаряда, однак він утримався, не впав, хоча надломився. Його мої дід і бабуся довго називали інвалідом Вітчизняної війни. Він навіть цвісти ще намагався, але все-таки став засихати. І дуб довелося спиляти. А два продовжують жити й навесні своїми чудовими квітучими білими свічками прикрашають наш двір і навіть вулицю — таких більше ні в кого на вулиці немає. Коли я за кого-небудь перший раз у гості й пояснюю, як мене знайти, я обов'язково кажу: «У дворі ви побачите два величезних каштани». Це орієнтир більш точний, ніж навіть номер будинку.
Плоди цих дерев — їжачки, усередині яких ховаються блискучі коричневі кульки. І ці кульки дуже корисні як ліки. Сусіди збирають їх і готують собі цілющі настоянки від болів у суглобах. А діти з задоволенням використовують для різних виробів.
Истоки европейских ценностей эксперты отслеживают с античных времён — прежде всего афинской демократии и Древнего Рима[13]. Решающими вехами в их исторической эволюции стали эпохи Ренессанса, Просвещения и Реформации[2]. Сегодняшняя система европейских ценностей базируется на впервые сформулированных Великой французской революцией 1789 года принципах — «свобода, равенство, братство» (сейчас бы сказали «солидарность»[3]). В частности, это подразумевало личные и гражданские свободы, демократию, равенство граждан перед законом, равное налогообложение, привязку государства к конституции[3].
Как следствие дальнейшего поступательного развития системы европейских ценностей, на рубеже XX века европейская цивилизация достигла апогея своего расцвета и могущества, столкнувшись, однако, с новыми вызовами в лице социализма и национализма, дошедшего до своей крайней формы — фашизма. Две мировые войны стали источниками межцивилизационных расколов и создали почву появления и господства в Европе тоталитаризма, несовместимого с традиционной системой европейских ценностей[2].
Плоди цих дерев — їжачки, усередині яких ховаються блискучі коричневі кульки. І ці кульки дуже корисні як ліки. Сусіди збирають їх і готують собі цілющі настоянки від болів у суглобах. А діти з задоволенням використовують для різних виробів.