«Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю».
Г. Сковорода
Кохання – це світле та прекрасне почуття, яке виникає між двома людьми. Іноді кохання починається раптово, з першого погляду чи слова. А буває й по-іншому. Люди спочатку знайомляться, спілкуються, дружать і через деякий час починають відчувати, що вже не можуть жити один без одного.
Кохання наче тендітна квітка. Без належного піклування та доброго слова вона чахне й гине. Так і кохання – дуже легко його втратити, зробивши поганий вчинок. А якщо кохання зникло, вже ніщо в світі його не поверне. Тому не варто навмисне випробувати його на витривалість.
На мій погляд, кохання обов’язково треба берегти. Разом закохані зможуть вирішити всі проблеми та подолати будь-які перешкоди.
Який чарівний світ навколо нас! Він озивається до кожного сотнями, тисячами звуків. Тонкі ніжні листочки шелестять на вітрі, дзюрчить чисте джерельце, лунко падають на землю великі краплі дощу. Природа також дарує нам розмаїття кольорів. То вона огортає землю ніжною білизною снігу, то обсипає яскравими барвами весняних і літніх квітів, то обдаровує її осіннім червоним золотом. Кожен день приносить щось нове у світ, який нас оточує. Щаслива та людина, яка вміє помічати ці зміни, передавати художнім, словом романтику природи, відчувати себе її частинкою.
Дійсно, існує схожість у тому, як зростають молоді травинки чи пагінець малини і дитина. Спочатку вони маленькі та ніжні, бояться холоду і сильного вітру, життєвих незгод, але потім міцніють і стають сильними. У кожному з віршів поета наявна людина, яка є частинкою природи. Ми розуміємо, що це він сам росте із травою, з кущем малини, запрягає сонце, аби виїхати назустріч весні, іде розсіяний і босий з сонцем на плечах. Адже навіть звичайні дерева, квіти, птахи, виявляється, можуть "розповісти" дуже багато. Варто лише придивитися пильніше. І тоді квітучий кущ ромашок у саду перетворюється на зграйку дівчаток у віночках. Стара розлога тополя обабіч дороги стає задуманою бабусею, яка обгорнулася великою зеленою хустиною, а хмари в небі перетворюються на химерні фортеці, замки, на чудернацьких тварин і птахів. Варто лише частіше дивитися на все, що оточує нас на землі і на небі.
«Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю».
Г. Сковорода
Кохання – це світле та прекрасне почуття, яке виникає між двома людьми. Іноді кохання починається раптово, з першого погляду чи слова. А буває й по-іншому. Люди спочатку знайомляться, спілкуються, дружать і через деякий час починають відчувати, що вже не можуть жити один без одного.
Кохання наче тендітна квітка. Без належного піклування та доброго слова вона чахне й гине. Так і кохання – дуже легко його втратити, зробивши поганий вчинок. А якщо кохання зникло, вже ніщо в світі його не поверне. Тому не варто навмисне випробувати його на витривалість.
На мій погляд, кохання обов’язково треба берегти. Разом закохані зможуть вирішити всі проблеми та подолати будь-які перешкоди.
Объяснение:
Який чарівний світ навколо нас! Він озивається до кожного сотнями, тисячами звуків. Тонкі ніжні листочки шелестять на вітрі, дзюрчить чисте джерельце, лунко падають на землю великі краплі дощу. Природа також дарує нам розмаїття кольорів. То вона огортає землю ніжною білизною снігу, то обсипає яскравими барвами весняних і літніх квітів, то обдаровує її осіннім червоним золотом. Кожен день приносить щось нове у світ, який нас оточує. Щаслива та людина, яка вміє помічати ці зміни, передавати художнім, словом романтику природи, відчувати себе її частинкою.
Дійсно, існує схожість у тому, як зростають молоді травинки чи пагінець малини і дитина. Спочатку вони маленькі та ніжні, бояться холоду і сильного вітру, життєвих незгод, але потім міцніють і стають сильними. У кожному з віршів поета наявна людина, яка є частинкою природи. Ми розуміємо, що це він сам росте із травою, з кущем малини, запрягає сонце, аби виїхати назустріч весні, іде розсіяний і босий з сонцем на плечах. Адже навіть звичайні дерева, квіти, птахи, виявляється, можуть "розповісти" дуже багато. Варто лише придивитися пильніше. І тоді квітучий кущ ромашок у саду перетворюється на зграйку дівчаток у віночках. Стара розлога тополя обабіч дороги стає задуманою бабусею, яка обгорнулася великою зеленою хустиною, а хмари в небі перетворюються на химерні фортеці, замки, на чудернацьких тварин і птахів. Варто лише частіше дивитися на все, що оточує нас на землі і на небі.
Объяснение: