Мій обліковий запис було взломлено ці фото на яких ви були позначені і повідомлення які вам надходили від мене я цього не робив вибачте Дякую за розуміння
Історія України – лише один зі шкільних предметів у навчальній програмі. Спокусливо забути про вивчення цього сегменту науки, про сумління на уроці. Та викроїти собі годинку вільного часу. На відеогри тощо.
Але чому цього робити не варто, а варто заглибитися у вивчення минулого нашого народу?
Хто не знає добре історії, той не знає добре інших суспільних наук. Йому важко зрозуміти навіть художню літературу, адже в літературі завжди багато історичних відсилок. Науки про суспільство тісно пов’язані між собою, і знання однієї допомагає зрозуміти й іншу. До того ж, хто ней знайомий з історією своєї нації, той погано знається й на других народах. Не знає їхньої культури, традицій, особливостей мислення, менталітету тощо. Не знаю він таких характеристик і свого народу. Тобто, мало розбирається у характері своїх власних земляків.
Історія допомагає розуміти логіку подій, причини та наслідки вчинків, бачити помилки історичних діячів. Також бачити, до чого вони призводять країну та народ, як хід історії впливає на долі окремих людей. Не вивчив історії – то й не побачиш, чому наше сьогодення саме таке, а не інше. Чому країна живе так, а не інакше, а люди навколо саме такі, як є, а не інші якісь.
Знання історії свого народу важливе для людини не для того, щоб «вичисляти ворогів» або «пам’ятати зло». Не є гідним «викопувати» з минулого історичні образи, трагічні історичні події та шукати винуватців них сьогодні. Принаймні, я вважаю саме так. Пам’ятати трагедії свого народу потрібно для того, щоб чесно вшанувати пам'ять постраждалих, вивчити уроки подій, щоб вони не повторювались більше ніколи. Така моя думка з приводу цього питання.
Добрий вечір, в ефірі програма радіо “Свобода” – “Перед мікрофоном “Свободи”. Сьогодні нашим гостем є міністр охорони навколишнього природного середовища Павло Ігнатенко.
Пане Ігнатенко, вітаю Вас. І дуже дякую, що знайшли час поспілкуватися з радіо “Свобода” і з нашими слухачами.
Перше запитання, яке б я хотіла Вам поставити, стосується, звісно, довкілля – питання екології, оскільки це питання здоров’я нації. Отже, в якому стані сьогодні довкілля?
Павло Ігнатенко
Що стосується питань екологічних, то, на жаль, ситуацію не можна назвати доброю. Бо тенденція, яка відслідковувалась останні десять років, негативна.
І відбувалося постійне збільшення тих проблем, які стосуються екології. Це і викиди в атмосферу, і забруднення земельних ресурсів, водних ресурсів.
У нас найбільша проблема – це відсутність у державі єдиної, цілісної, сучасної системи моніторингу навколишнього природного середовища.
Це те, над чим ми працюємо рік. І я думаю, що найближчим часом результат отримаємо.
Марина Пирожук
А чому ця проблема існує? Не вистачало коштів, чи уряд не замислювався над цією проблемою?
Павло Ігнатенко
Я думаю, по-перше, що дійсно бракувало коштів. Але найголовніше – це те, що не було чіткого позиціонування на те, що саме Мінприроди має бути основною організацією, основним міністерством, яке займається моніторингом навколишнього природного середовища.
У нас декілька організацій , відомств займаються кожен по-своєму. Починаючи від Мінтрансу і Міністерства надзвичайних ситуацій, закінчуючи (слово незрозуміле) – кожен займається моніторингом. Але, на жаль, у державі не було зведено в одне місце цієї інформації.
Ми цим займаємось. І результати вже будуть найближчим часом. Дійсно, проблема була із коштами. І найголовніше – з підходами.
Бо найголовніше – це зменшити викиди в атмосферу, зменшити небезпечні викиди у водні ресурси, зберегти природнозаповідний фонд, збільшити територію, вкриту лісом.
Марина Пирожук
26 квітня минає 20 років після Чорнобильської трагедії. Чи дається взнаки досі Чорнобиль?
Павло Ігнатенко
Я думаю, що він не один рік і не один десяток років буде однією з основних проблем екологічних для держави.
Країна пережила найстрашнішу катастрофу техногенну в світі. Тому наслідки дуже-дуже серйозні.
І тільки те, що забруднені території складають 259,8 тис км – це дуже велика територія для однієї країни.
свого народу»
Історія України – лише один зі шкільних предметів у навчальній програмі. Спокусливо забути про вивчення цього сегменту науки, про сумління на уроці. Та викроїти собі годинку вільного часу. На відеогри тощо.
Але чому цього робити не варто, а варто заглибитися у вивчення минулого нашого народу?
Хто не знає добре історії, той не знає добре інших суспільних наук. Йому важко зрозуміти навіть художню літературу, адже в літературі завжди багато історичних відсилок. Науки про суспільство тісно пов’язані між собою, і знання однієї допомагає зрозуміти й іншу. До того ж, хто ней знайомий з історією своєї нації, той погано знається й на других народах. Не знає їхньої культури, традицій, особливостей мислення, менталітету тощо. Не знаю він таких характеристик і свого народу. Тобто, мало розбирається у характері своїх власних земляків.
Історія допомагає розуміти логіку подій, причини та наслідки вчинків, бачити помилки історичних діячів. Також бачити, до чого вони призводять країну та народ, як хід історії впливає на долі окремих людей. Не вивчив історії – то й не побачиш, чому наше сьогодення саме таке, а не інше. Чому країна живе так, а не інакше, а люди навколо саме такі, як є, а не інші якісь.
Знання історії свого народу важливе для людини не для того, щоб «вичисляти ворогів» або «пам’ятати зло». Не є гідним «викопувати» з минулого історичні образи, трагічні історичні події та шукати винуватців них сьогодні. Принаймні, я вважаю саме так. Пам’ятати трагедії свого народу потрібно для того, щоб чесно вшанувати пам'ять постраждалих, вивчити уроки подій, щоб вони не повторювались більше ніколи. Така моя думка з приводу цього питання.
Добрий вечір, в ефірі програма радіо “Свобода” – “Перед мікрофоном “Свободи”. Сьогодні нашим гостем є міністр охорони навколишнього природного середовища Павло Ігнатенко.
Пане Ігнатенко, вітаю Вас. І дуже дякую, що знайшли час поспілкуватися з радіо “Свобода” і з нашими слухачами.
Перше запитання, яке б я хотіла Вам поставити, стосується, звісно, довкілля – питання екології, оскільки це питання здоров’я нації. Отже, в якому стані сьогодні довкілля?
Павло Ігнатенко
Що стосується питань екологічних, то, на жаль, ситуацію не можна назвати доброю. Бо тенденція, яка відслідковувалась останні десять років, негативна.
І відбувалося постійне збільшення тих проблем, які стосуються екології. Це і викиди в атмосферу, і забруднення земельних ресурсів, водних ресурсів.
У нас найбільша проблема – це відсутність у державі єдиної, цілісної, сучасної системи моніторингу навколишнього природного середовища.
Це те, над чим ми працюємо рік. І я думаю, що найближчим часом результат отримаємо.
Марина Пирожук
А чому ця проблема існує? Не вистачало коштів, чи уряд не замислювався над цією проблемою?
Павло Ігнатенко
Я думаю, по-перше, що дійсно бракувало коштів. Але найголовніше – це те, що не було чіткого позиціонування на те, що саме Мінприроди має бути основною організацією, основним міністерством, яке займається моніторингом навколишнього природного середовища.
У нас декілька організацій , відомств займаються кожен по-своєму. Починаючи від Мінтрансу і Міністерства надзвичайних ситуацій, закінчуючи (слово незрозуміле) – кожен займається моніторингом. Але, на жаль, у державі не було зведено в одне місце цієї інформації.
Ми цим займаємось. І результати вже будуть найближчим часом. Дійсно, проблема була із коштами. І найголовніше – з підходами.
Бо найголовніше – це зменшити викиди в атмосферу, зменшити небезпечні викиди у водні ресурси, зберегти природнозаповідний фонд, збільшити територію, вкриту лісом.
Марина Пирожук
26 квітня минає 20 років після Чорнобильської трагедії. Чи дається взнаки досі Чорнобиль?
Павло Ігнатенко
Я думаю, що він не один рік і не один десяток років буде однією з основних проблем екологічних для держави.
Країна пережила найстрашнішу катастрофу техногенну в світі. Тому наслідки дуже-дуже серйозні.
І тільки те, що забруднені території складають 259,8 тис км – це дуже велика територія для однієї країни.