МИСТЕЦТВО ПИСАТИ ЛИСТИ 696 Працюймо парами. Спрогнозуйте зміст статті за її назвою. Опра- контроль виконаної роботи та з'ясуйте якість підготовлених плану й тез, цюйте статтю. Стисніть інформацію до рівня плану й тез. Здійсніть взаємо- Форма викладу думок залежить від того, з якої нагоди пи- шеться лист. Наприклад, для листа-співчуття його автор зна- йде не тільки відповідні слова, а й певні синтаксичні конструк- ції, і все це буде спрямоване на те, щоб розрадити людину. Написавши дату, автор звертається до людини, якій адре- сує листа. Залежно від змісту, а також від ступеня близькості між тими, що листуються, у звертанні вживають різні епітети: шановний, вельмишановний, високоповажний, дорогий та ін. Іменник, що означає людину, до якої звертаються, має стояти в кличному відмінку. Якщо звертання виражене сполученням імені й по батькові, то обидва слова вживаються в кличному відмінку: Іване Петровичу, Галино Дмитрівно. Коли ті, що листуються, говорять одне одному Ви, це слово має писатися з великої літери. Звертання до адресата може бути ускладнене привітанням- побажанням, яке передує звертанню й епітету: добрий день, здрастуйте і под. Додає звертанню інтимності присвійний за- йменник мій: «Дорогий мій друже!» або «Мій дорогий друже!» Далі автор листа розповідає про своє життя, здоров'я, ро- динні новини, про речі, що становлять спільний інтерес. Він просить написати, що нового в того, до кого звертається, і за- кінчує лист побажанням здоров'я, щастя; передає вітання ро- дичам і знайомим (За Є. Чак). Яку інформацію вилучають з абзаців під час складання тез?
З колисковою материнською піснею. Тихою казкою, доброю ласкою.
Світ - мов казка. І пізнаємо ми його за до слова. За до слова відкриваємо таємничість і складність майбутніх професій: агронома, бухгалтера, еколога, фермера, економіста, фінансиста.
Отже, словесність - початок усіх наук. Вона джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою.
Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Вона - одна із багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію.
Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.
21-го лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови, який проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО в листопаді 1999 року для сприяння мовній і культурній різноманітності. В Україні цей день відзначається з 2002 року. За недовгий час свого існування воно вже стало традиційним, адже це один із тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу.
Заснування Дня рідної мови має велике значення, адже за оцінками фахівців, із понад 6000 мов, які нині існують у світі, значна частина перебуває під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Щороку повністю перестають вживатися близько десяти мов. Для того, щоб мова не зникла, за свідченням науковців, необхідно, щоб нею спілкувалися принаймні сто тисяч людей.
Історія цього свята йде з Пакистану, де півстоліття тому, 21 лютого 1952 року, було вбито п’ятьох студентів, які мали зухвальство виступити за надання бенгальській мові статусу офіційної. Зрештою, після визвольної війни, в 1971 році, східна частина Пакистану виокремилась в незалежну державу Бангладеш зі своєю мовою. Ми – українці, перестали цінувати свою мову. А вона, між іншим, визнана всім світом однією з наймелодійніших.
А що в нас залишилось сьогодні від тієї солов’їної мови наших дідів та прадідів?
Залишилось небагато, та й то лише в пам’яті. В повсякденні ж нас заполонили як не русизми, так американізми. Ми намагаємося вживати нові модні словечка, нехтуючи славними українськими відповідниками. Чому? Бо так круто, стильно. Так ми здаємось розумнішими, самим собі здаємось. А хотілося б знати, що про нас думають ті ж американці, коли ми ламаючи собі язика, намагаємося вимовити те, чого і в природі нашій нам не закладено?
Мова – це символ народу. Відомий український письменник XIX ст. Панас Мирний писав: „Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздум, досвід ”.
З нагоди Міжнародного дня рідної мови у бібліотеці Заліщицького аграрногоколеджу організовано книжкову виставку «Мово рідна, мово колискова, - совісті народної дзвіниця»; підготовлено літературні б’юлетні, стінгазети, тематичний випуск часопису «Коріння і крона»; проведено: олімпіаду з української мови, розширене засідання літерно-творчого гуртка «Провесінь», виховні, інформаційно-просвітницькі години у всіх студентських групах:
…Розвивайся й далі, мово наша рідна,
І про нас нащадкам вістку донеси (О.Підсуха)
Що є найцінніше в житті кожної людини? Рідна мати, рідна земля, рідна мова. У рідному слові початок усіх початків людського буття. Пам'ятаймо завжди про це, бережімо, плекаймо, збагачуймо, примножуймо красу рідної мови. Людина, яка забула свою мову, не живе, а існує.
Тож побажаємо всім українцям, що свято бережуть українське слово - щастя, натхнення, добра, миру , світлого майбутнього, живіть повноцінним життям, досягайте вершин, адже у ваших руках доля нашої країни.
Українська мова, як і прапор чи герб,- являється невід'ємним символом України. Саме мова робить нас справжніми патріотами. Багато зірок, акторів і музикантів в повсякденному житті розмовляють саме українською мовою, мотивуючи нас брати з них приклад. Якщо ми не будемо розмовляти своєю мовою, ми втратимо свою особливість, свою ізюминку, те, що робить нас українцями. Не меньш важливо спілкуватись укріїнською в інтернеті. Сьогодні саме там ми можемо побачити цілу купу плакатів на цю тему. Звичайно, рідно можна зустріти людину в соц-мережах, яка говорить українською мовою. Дуже шкода втрачати таку чудову мову через байдужість тих, хто відмовляється спілкуватись нею. Не марно саме українську мову вважають найбільш ніжною і милозвучною після французької. Розмовляти своєю рідною мовою - модно і патріотично. Кожен з нас повинен своїм прикладом демонструвати іншим те, як важливо спілкуватись саме своєю своєю, рідною мовою.
З колисковою материнською піснею. Тихою казкою, доброю ласкою.
Світ - мов казка. І пізнаємо ми його за до слова. За до слова відкриваємо таємничість і складність майбутніх професій: агронома, бухгалтера, еколога, фермера, економіста, фінансиста.
Отже, словесність - початок усіх наук. Вона джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою.
Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Вона - одна із багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію.
Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.
21-го лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови, який проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО в листопаді 1999 року для сприяння мовній і культурній різноманітності. В Україні цей день відзначається з 2002 року. За недовгий час свого існування воно вже стало традиційним, адже це один із тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу.
Заснування Дня рідної мови має велике значення, адже за оцінками фахівців, із понад 6000 мов, які нині існують у світі, значна частина перебуває під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Щороку повністю перестають вживатися близько десяти мов. Для того, щоб мова не зникла, за свідченням науковців, необхідно, щоб нею спілкувалися принаймні сто тисяч людей.
Історія цього свята йде з Пакистану, де півстоліття тому, 21 лютого 1952 року, було вбито п’ятьох студентів, які мали зухвальство виступити за надання бенгальській мові статусу офіційної. Зрештою, після визвольної війни, в 1971 році, східна частина Пакистану виокремилась в незалежну державу Бангладеш зі своєю мовою. Ми – українці, перестали цінувати свою мову. А вона, між іншим, визнана всім світом однією з наймелодійніших.
А що в нас залишилось сьогодні від тієї солов’їної мови наших дідів та прадідів?
Залишилось небагато, та й то лише в пам’яті. В повсякденні ж нас заполонили як не русизми, так американізми. Ми намагаємося вживати нові модні словечка, нехтуючи славними українськими відповідниками. Чому? Бо так круто, стильно. Так ми здаємось розумнішими, самим собі здаємось. А хотілося б знати, що про нас думають ті ж американці, коли ми ламаючи собі язика, намагаємося вимовити те, чого і в природі нашій нам не закладено?
Мова – це символ народу. Відомий український письменник XIX ст. Панас Мирний писав: „Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздум, досвід ”.
З нагоди Міжнародного дня рідної мови у бібліотеці Заліщицького аграрногоколеджу організовано книжкову виставку «Мово рідна, мово колискова, - совісті народної дзвіниця»; підготовлено літературні б’юлетні, стінгазети, тематичний випуск часопису «Коріння і крона»; проведено: олімпіаду з української мови, розширене засідання літерно-творчого гуртка «Провесінь», виховні, інформаційно-просвітницькі години у всіх студентських групах:
…Розвивайся й далі, мово наша рідна,
І про нас нащадкам вістку донеси (О.Підсуха)
Що є найцінніше в житті кожної людини? Рідна мати, рідна земля, рідна мова. У рідному слові початок усіх початків людського буття. Пам'ятаймо завжди про це, бережімо, плекаймо, збагачуймо, примножуймо красу рідної мови. Людина, яка забула свою мову, не живе, а існує.
Тож побажаємо всім українцям, що свято бережуть українське слово - щастя, натхнення, добра, миру , світлого майбутнього, живіть повноцінним життям, досягайте вершин, адже у ваших руках доля нашої країни.
Українська мова, як і прапор чи герб,- являється невід'ємним символом України. Саме мова робить нас справжніми патріотами. Багато зірок, акторів і музикантів в повсякденному житті розмовляють саме українською мовою, мотивуючи нас брати з них приклад. Якщо ми не будемо розмовляти своєю мовою, ми втратимо свою особливість, свою ізюминку, те, що робить нас українцями. Не меньш важливо спілкуватись укріїнською в інтернеті. Сьогодні саме там ми можемо побачити цілу купу плакатів на цю тему. Звичайно, рідно можна зустріти людину в соц-мережах, яка говорить українською мовою. Дуже шкода втрачати таку чудову мову через байдужість тих, хто відмовляється спілкуватись нею. Не марно саме українську мову вважають найбільш ніжною і милозвучною після французької. Розмовляти своєю рідною мовою - модно і патріотично. Кожен з нас повинен своїм прикладом демонструвати іншим те, як важливо спілкуватись саме своєю своєю, рідною мовою.