- Хто має можливість позичити мені синонімічного словника української?- Тобі прямо в даний момент треба? У мене є, і він удома. Чи можемо зайти в наслідку школи.- Дуже вдячний! Мені треба підготуватися до уроку. Бажав взяти в бібліотеці, і там все словники позабирали. Напевно, мої однокласники крім того все готуються.- Словники - річ корисна, тому краще Мама їх у себе вдома.- І нащо! Ось пройдемо тему, а пізніше що з ним робити? Лише місце на поличці безсумнівно буде займати.- О, в мене ідея! Ти можеш скористатися інтернет-словником з інтернету! Там все таке ж, як в книзі, та ще й краще, бо завжди під рукою.- Дякую за пораду. У мене складається враження, що ти нерідко користуєшся словниками, якщо так добре обізнаний на дану тему.
Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо. Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом. Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета. Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".