На місці крапок вставити, де треба, пропущені букви. Розкрити дужки. Слова записати разом,окремо і через дефіс 1.Духм...яний, бр..ніти, перед..ювілейний, мере..ка, моркв..яний, зап’яс..ний, непримирен..ий, пів..ягоди, пів..ікна, пів..Європи, хворос..няк, не..далеко, не..привітний, день ..у.. день, не ..сказавши, будь..що..будь, не вагаючись.., не.. вимито, пр...стол,( с.з)кочити,(с, з)цілити, пр...подобний, аби..куди, казна..де, пр...старкуватий, пр...старий, моло..ьба, на.. самоті, у.. стократ, піц..а, гол..андський, як..от, без.. угаву, священ..ик, розкіш..ю, де..не..де, лібрето.., у..розтіч, зроду..віку, напів..сон, нехворощ..ю, на ..ходу, все..таки, все..одно, з..під, західно..європейський,(Н,н) ароди (П,п)івночі, (Д,д)ніпрова хвиля, на..яву, з..посеред, військово..зобов’язаний, на.. світанку, до..тла, (М,м)іністр (О,о)світи,( В,в)елика (В,в)едмедиця, всесвітньо..історичний, всесвітньо.. відомий, ( М,м)іністерство (Ю,ю)стиції, сам.. на ..сам, по..одинці, по ..троє.
Кузя — тварина вередлива. Якщо у нього гарний настрій, він грає, дозволяє себе гладити, дозволяє іншій тварині є зі своєї миски, але якщо у нього поганий настрій, він попереджає про це своєрідним нявканням, тоді його краще не чіпати. Кузя серйозний, бійцівський кіт. Коли ми були в селі, він бився з усіма котами. Першим у бійку він не вступає. Спочатку він як би попереджає: виє осоружним голосом. Майже на сто вісімдесят градусів повертає шию; шерсть у нього встає дибки, а хвіст «перетворюється» на розбещену щетинисту щітку. Жалості до суперника у нього немає. Він б’ється до тих пір, поки супротивник не утече. Кузя — дуже розумний кіт. Він навчився лапами відкривати холодильник; дверці шаф. Якщо вхідні двері не закриті на замок, то він висітиме на ручці до тих пір, поки двері не відкриються. Кузя любить дивитися телевізор, полювати на ящірок, жаб, птахів. Та все ж він дуже добрий кіт і любить своїх хазяїв. Мені дуже подобається наш кіт.
Наша матуся – найкраща господиня. Вона тримає наш дім у бездоганному порядку й дуже смачно готує. Ми з сестрою інколи їй допомагаємо, але керує процесом приготування завжди мати. Але якось ми вирішили здивувати нашу неньку й приготувати власноруч її фірмову страву – млинці з сиром.
Напередодні ми як швидко й вправно готує мати. Тож ми були впевнені, що це не така вже й важка наука. На практиці все виявилося інакше.
Просіявши борошно, ми взялися замішувати тісто. Передовсім ми ретельно просіяли борошно та уважно перечитали рецепт. Згідно із ним треба було перемішати борошно з яєчним білком, кефіром та цукром. Яка тонка, виявляється, робота відмірювання точної ваги інгредієнтів! Нам весь час доводилося додавати то кефіру, то борошна для необхідної консистенції. Але ж у матері цей етап займав, мабуть, кілька хвилин.
Врешті-решт нам вдалося підготувати тісто і ми почали випікання. Невеличкими порціями ми наливали тісто на пательню, яку ми попередньо змастили олією. Щоб тонко й рівномірно розлити рідину на пательню млинців, що й соромно подавати. Але трохи набивши руку, ми випекли височенну гору млинчиків.
Найлегше залишилося на останок. Ми підсолодили сир та загорнули його у млинці. Подавали ми їх на святковій тарелі з медом та варенням. Мати була в захваті від нашої витівки. Але вона й досі не знає, скільки яєчок ми розбили марно, яких зусиль нам коштувало прибрати кухню після наших кулінарних експериментів!