НА ВАС ВСЯ НАДЕЖДА(((
Установіть відповідність між словосполученнями та їхніми типами.
1. Осіння пора, свято листопаду.

А. Дієслівні.

2. Високо в небі; по-осінньому тепло.

Б. Прикметникові.

3. Завітати до лісу; милуватися красою.

В. Іменникові

4. Безмежно щасливий, щирий від душі.

Г. Прислівникові.

Д. Займенникові.

Установіть відповідність між реченням та його характеристикою.
1. Дихайте на повні груди свіжим повітрям осені.

А. Спонукальне односкладне, поширене.

2. Це ж коли до нас завітає чарівниця – осінь?

Б. Спонукальне двоскладне, поширене.

3. Листя у вихорі вальсу грайливо спускається на землю.

В. Розповідне односкладне, поширене.

4. Як затишно й красиво в осінньому лісі!

Г. Питальне двоскладне, поширене.

Д. Розповідне двоскладне, поширене.

Спишіть. Визначте, якою частиною мови є кожне слово рядка. Випишіть із речення 6 різних за будовою словосполучень, зробіть синтаксичний розбір.
Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина не раз переживала дні сили і слави, мала справді легендарних героїв, мужньо переносила найважчі випробування, коли гинули не сотні й тисячі, а мільйони й дочок і синів.

До слів іншомовного походження доберіть українські відповідники. З двома словами (на вибір) складіть речення.
Міленіум, калькуляція, імідж, рекетир, сек’юриті, пресинг.

Зробіть синтаксичний розбір речення.
Яблука на голому гіллі світяться спокійно серед саду в сумовитій надвечірній млі осіннього листопаду.

Скупе проміння осіннього сонця самотньо відсвічує немічною позолотою на білому тлі беріз.

Мова. Навчатись їй так просто й одночасно так складно. Україн­ська мова живе всередині нас. Навіть не вивчаючи її, без проблем ро­зуміємо, бо це наша мова. Ми українці, і нам соромно не знати своєї власної мови, соромно не намагатись розвивати своє мовлення.

Так, українську мову ми вчимо в школі, але для справжнього володіння нею цього недостатньо, треба самотужки додатково зай­матись.

Необхідно багато читати. Читати вголос і про себе, читати не лише художню, а й публіцистичну літературу. Саме таким чином я покращую свій лексичний словниковий запас, вчусь володіти лі­тературною мовою.

І чим більше я читаю, тим кращим, і я це помічаю, стає моє мовлення.

Але всі ці знання так і залишились би в теорії, якби я не спіл­кувався. Спілкуючись рідною мовою, я можу помітити свої власні помилки, виправити їх. Слухаючи своє мовлення, я помічаю, чого мені бракує, на що звернути увагу, з чим виникає найбільше про­блем, де найбільше помилок.

Останнім часом у нас приділяють велику увагу українській мові. Ми частіше чуємо її — і по телебаченню, і по радіо, і навіть на вулиці. Завдяки телевізору та радіо ми, непомітно для самих себе, вивчаємо мову, вчимось розуміти її. До речі, диктори надають інфор­мацію суто літературною мовою, враховуючи всі вимоги до її вимО­

ви, і це для нас корисно. Отож, ще один засіб навчання мові — це телебачення та радіо. Я намагаюсь уважно слухати, запам’ятовува­ти, одним словом — навчатись.

Так, це складно. Процес пізнання дуже повільний, тут немож­ливо поспішати. Навчатись необхідно вдумливо, старанно, інакше найголовнішого можна не помітити.

Але я не боюся складнощів, невдач, адже я працюю, отже — розвиваюсь. Без мови немає жодної країни, а це значить, що я зобо­в’язаний знати свою мову, адже «мова — це щось далеко більше за механічний зв’язок між людьми, це відбиток свідомості людини — це прояв її».

Нації помирають не від інфаркту: спочатку їм віднімає мову" "Мова - це не засіб спілкування, це б життя"

"Мислити і пізнавати світ можна тільки рідною мовою"

"Аксіоматичним є те, що знання державної мови є обов`язковим, це наше логічне і етичне ставлення до української мови як державної"
"Той, хто не говорить державною мовою країни, у якій живе, або гість, або найманець, або окупаний..."
«Людські мови – як і все у природі – мають свої характерні риси, своє неповторне лице, свій образ. Має такий образ і українська мова. Який він, цей образ? Українська мова сьогодні – це арена боротьби між уявою і штампом, між пошуком і зашореністю, між летом і повзанням…» Віками народ витворював собі мову. Від звука, слова – до пісні. Триста тисяч пісень склала Україна українською, своєю мовою. Серед них – світові шедеври. Українське слово зажило визнання і шани серед близьких і далеких народів. Україна створила мистецтво, визнане в усьому світі. Україна дала людству геніальних мислителів, поетів. Українська мова – сформована цивілізована, працьовита, талановита. І ця нація перестає бути нацією, відхрещується від себе, від своєї мови, від того, що є скарбом душі і думки. Історія дала нам шанс.

Гріх не скористатися ним сповна. Бути чи не бути МОВІ, залежить від кожного з нас. Щоб стати нарешті собою, а не придатком до когось, щоб створити незалежну й міцну економіку, багату культуру, науку, суспільство, потрібно насамперед відродити нашу мову.

Стереотип українська мова має два осереддя: перше – милозвучна мова, навколо якого групується визначення української мови як приємної, м’якої, лагідної, материнської, друге – державна мова, до якого тяжіють визначення нормативна, літературна, жива, сучасна, перспективна.

Рідна мова - найкоштовніший скарб, найцінніший дарунок і наймогутніший оберіг. Мова для людини - що крила для птаха: він їх не почуває, але без них ніколи не здійметься до небес.

Тема збереження рідної мови, рідного слова актуальна в наші дні, а в нашому місті особливо. Прикро чути, як молоді люди соромляться говорити рідною мовою, зраджуючи цим себе, свою родину, свій рід...А тим самим втрачаючи свою людську гідність, бо мова є осереддям людської гідності. Людина, яка втратила свою мову, - неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови, таких людей можна назвати мовними мутантами. 

Мова – явище космічне. Бо слово – струмопровід космічної енергії.

- Що таке слово? – Запитуєш себе. І чіткої відповіді дати не можеш.

- Ну що б здавалося слова?

Слова та голос – більш нічого,

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує.