Мова – найдосконаліший інструмент людського спілкування. За її до можна висловити усі почуття, передати емоції, дати характеристику живій чи не живій істоті та висловити будь яку думку. Вона універсальний засіб вираження особистого внутрішнього світу кожної людини. Стилістика мови нагадує розгалужені гілки дерева, слова сполучаються, поєднуються надаючи мові ще більшої виразності. Висловлюючись люди використовують речення прості або складні, з різними зворотами, відокремленими членами речення. Вживання уточнюючих членів речення робить мову колоритнішою, багатшою, а у людини, що їх використовує, розвиває витончений мовний смак та загальну культуру мовлення. Речення, побудоване з використанням відокремлених уточнюючих членів має більшу ємкість і конкретику. Уточнюючі члени речення пояснюють, уточнюють, конкретизують ті слова, після яких вони поставлені. Вони дають відповіді на питання:як саме?; або де саме?; чи хто саме?; саме коли?; і тому подібні. Наприклад: внизу, біля підніжжя пагорба; зранку, о сьомій годині; темна, аж чорна. Найчастіше уточнюються обставини, але можуть уточнюватися будь-які члени в реченні, це і головні члени речення і означення і додатки. Виділяються вони при вимові інтонацією, а при написанні – розділовими знаками, найчастіше комою, іноді тире. Вони можуть приєднуватися в реченні і словами, такими як: цебто, тобто, чи, а саме, зокрема, інакше, особливо, як кажуть. Виділення певних членів речення як уточнюючих, залежить від змісту, який автор вкладає в свої висловлювання. Залежно від цього й промовляються вони з різною інтонацією. Не слід ототожнювати відокремлені члени речення з уточнюючими. Між ними існує відмінність, суть її у тому, що відокремлені члени речення можуть набувати значення додаткового присудка, члени речення уточнюючі ж, не мають такого значення, вони використовуються для додаткового пояснення або конкретизації. 1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд (No Ratings Yet)
На мою думку, мудрі слова Володимира Мономаха, адресовані нащадкам, не тільки не застаріли, а її набули особливої актуальності в наш час. На початку третього тисячоліття вони наповнюються новим сенсом, змушуючи людей замислитися над вічними істинами.Усі настанови, висловлені в «Повчанні», мають неабияку гуманістичну цінність. Князь Володимир наголошує на дотриманні християнських норм моралі, закликає бути милосердними й уважними до вбогих, нещасних, калік. Як тут не пригадати біблійну заповідь любові до ближнього! У наш час, озирнувшись довкола, теж побачимо чимало знедолених і безпомічних людей. Не забуваймо про них, подаймо милостиню сироті, заступімось за вдову, нагодуймо голодного. Сьогодні ти допомагаєш нужденним, а завтра, можливо, сам потребуватимеш чиєїсь до Наші предки з давніх-давен славилися гостинністю. Мудрий князь також навчає нас бути привітними й шанувати кожного гостя, хоча б їжею і питвом, щоб не заплямувати своєї честі. Адже в народі віддавна вважали, що в особі подорожнього до господаря може завітати сам Господь Бог.Автор «Повчання» нагадує нам про те, що робить людину гідною поваги. Він радить бути вірним присязі, не бути надто пихатими, остерігатись брехні, шанувати старших від себе, вчитися того, чого не вмієш.Отже, «Повчання» Володимира Мономаха є своєрідним моральним кодексом справжнього громадянина та християнина і є дуже актуальним сьогодні, бо саме зараз люди все частіше забувають про високу моральність і людяність, стають черствими душею, відчужуються один від одного, зосереджуючись лише на своїх егоїстичних інтересах та цілях, для досягнення яких іноді вважають придатними будь-які засоби. Тим важливіше пам’ятати заповіти предків.
